Магія мовна
МА́ГІЯ МО́ВНА — забобонно-містичне, зокрема ритуальне, використання мовних засобів (слів, висловів-формул, спеціальних текстів — замовлянь, закликань, «оберегів», проклять та ін.) для впливу на явища дійсності в бажаному напрямі. Ґрунтується на вірі в чудодійну силу слова. На семантичному рівні полягає у вживанні слів з відповідними значеннями, що пояснюється ототожненням у наївній свідомості слова з позначуваною ним річчю.
Вважається, що назвати річ певним чином — означає зробити її такою, наприклад, при створенні «хороших» особових імен або при табу: ведмідь — вуйко (тобто дядечко), вовк — песик, чорт — щезни, щез би (в Карпатах). Згадати когось чи щось — накликати його: «Про вовка промовка, а вовк — у хату», «Дощику, дощику, припусти...». Також існує віра в силу побажань (наприклад, вироблення формул мовного етикету: Спасибі! — від Спаси біг!, Будь здоров!, Боже поможи!). З метою відвернення чогось небажаного не тільки відганяють його словами, а й, навпаки, намагаються не говорити про нього, щоб не «накликати», не «накрякати (накаркати) біди»: «– Нема тепер радості на світі... Нема і не скоро буде. — Не каркай, лиховісний!» (М. Стельмах), так само і про бажане, якому може щось загрожувати: «– От, сину, здається, щастя само пливе в твої руки. Тьху, тьху, тьху, щоб не наврочити!» (М. Стельмах). Існує магія чисел, які нібито сприяють чомусь позитивному: три, сім, девʼять (напр., девʼясил — рослина, якій приписували особливі лікувальні властивості); проклять: «– Тьху, тьху, тьху! Тричі тьху на твою землю!... — Тоді Маланка стала, як стовп, і зняла руки до неба: — Що ти кажеш, непритомний! Та ти ставай на коліна та цілуй її... землю святу» (М. Коцюбинський). На формальному рівні мови — це набір беззмістовних, але загадкових, нерідко ритмізованих звукових відрізків. Так, герой Г. Квітки-Основʼяненка знімає «наслання» словами: «Тара, бара, мара, деларжан! Пуру, буру, туру, акерман!». М. м. — знаряддя ворожбитів, характерників, знахарів і всіх тих, хто «знає слово». В іншому випадку М. м. — особливий вплив слова на людину («магічність, влада, сила слова»).
На рівні значення це пояснюють його природою як знака 2-ї сигнальної системи (за І. Павловим), чим особливо користуються гіпнотизери, психотерапевти, оратори та ін. На формальному рівні є впливом певного звукового оформлення слова, внутрішньої форми слова, що може бути джерелом «народної етимології», гри слів і подібних художніх ефектів. Напр.: «Чого воно так: коли говорять “дикий кабан”, — так не страшно, а як — “вепр”, так уже й мороз ніби поза спиною, і волосся на голові ворушитись починає?» (Остап Вишня). Для неписьменних людей особливу М. м. мають написані слова.
Див. також Магія.
Рекомендована література
Завантажити статтю
