Мадей Йоганнес

МАДЕ́Й Йоганнес (Madey Johannes; 23. 04. 1933, м. Катовіце, нині Польща — 10. 10. 2012, м. Падерборн, Німеччина) — німецький богослов, філософ. Дійсний член НТШ (1985). Здобув докторати з богослов’я (1959) та філософії (1961; наук. тема — «Володимир Соловйов і його вчення про світову душу») в Університеті Людвіґа-Максиміліана (Мюнхен). Від 1972 — проф., викл. сх. теології в Екумен. інституті ім. Й.-А. Мюллера (Падерборн), а також права сх. Церков в Інституті каноніч. права (м. Мюнстер). Досліджував проблеми історії та патріаршого устрою УГКЦ. 1969 видав в УВУ (Мюнхен) працю «Kirche zwischen Ost und West — Beiträge zur Ges­­chichte der Ukrainischen und Weissruthenischen Kirche» («Між Сходом і Заходом — джерела історії Української та Білоруської Церков»), у тому ж році — «Zum 10-jährigen Bestehen der Apostolischen Exarchie für katho­­lische Ukrainer des byzantinischen Ritus in Deutschland; Großerzbischof Josyf Kardinal Slipyj» («До 10-річчя Апостольського Екзархату для українців католиків візантійського обряду в Німеччині; Архієпископ кардинал Йосип Сліпий»). Як сподвижник кардинала Йосифа Сліпого за його дорученням і за фінанс. підтримки Укр. богослов. наук. товариства опублікував 1971 у Римі ґрунтовну монографію «Le Patriarcat Ukrainien — Vers la Perfection de l’État Juridique Actuel» («Український патріархат — на шляху до визнання»). Окрім укр. питання, також досліджував мелхіт., малабар. і маланкар. Церкви. 1967 номінов. єпархіал. радником, 1968 Нім. єпископ. конф. признач. постій. радником екумен. комісії зі Сх. Церков. 1968 у складі офіц. делегації відвідав Вселен. Патріарха Атенаґораса, як почес. проф. викладав історію сх. Церков та екуменізм на богослов. факультеті Папського інституту Сходу (м. Коттаям, Індія). Автор низки статей в ЕУ та ж. «Богословія». Був чл. дорадчої редколегії ж. «Логос» й Інституту ім. Андрея Шептицького в Канаді.

Завантажити статтю