Мадей Йоганнес

МАДЕ́Й Йоган­нес (Madey Johannes; 23. 04. 1933, м. Катовіце, нині Польща — 10. 10. 2012, м. Падерборн, Німеч­чина) — німецький богослов, філософ. Дійсний член НТШ (1985). Здобув докторати з богословʼя (1959) та філософії (1961; наук. тема — «Володимир Солов­йов і його вче­н­ня про світову душу») в Університеті Людвіґа-Максиміліана (Мюнхен). Від 1972 — проф., викл. сх. теології в Екумен. ін­ституті ім. Й.-А. Мюл­лера (Падерборн), а також права сх. Церков в Ін­ституті каноніч. права (м. Мюнстер). Досліджував про­блеми історії та патріаршого устрою УГКЦ. 1969 видав в УВУ (Мюнхен) працю «Kirche zwischen Ost und West — Beiträge zur Ges­­chichte der Ukrainischen und Weissruthenischen Kirche» («Між Сходом і Заходом — джерела історії Української та Білоруської Церков»), у тому ж році — «Zum 10-jährigen Bestehen der Apostolischen Exarchie für katho­­lische Ukrainer des byzantinischen Ritus in Deutschland; Großerzbischof Josyf Kardinal Slipyj» («До 10-річчя Апостольського Екзархату для українців католиків візантійського обряду в Німеч­чині; Архі­єпис­коп кардинал Йосип Сліпий»). Як сподвижник кардинала Йосифа Сліпого за його доруче­н­ням і за фінанс. під­тримки Укр. богослов. наук. товариства опублікував 1971 у Римі ґрунтовну моно­графію «Le Patriarcat Ukrainien — Vers la Perfection de lʼÉtat Juridique Actuel» («Український патріархат — на шляху до ви­зна­н­ня»). Окрім укр. пита­н­ня, також досліджував мелхіт., малабар. і маланкар. Церкви. 1967 номінов. єпархіал. радником, 1968 Нім. єпис­коп. конф. при­знач. по­стій. радником екумен. комісії зі Сх. Церков. 1968 у складі офіц. делегації від­відав Вселен. Патріарха Атенаґораса, як почес. проф. викладав історію сх. Церков та екуменізм на богослов. факультеті Папського ін­ституту Сходу (м. Кот­таям, Індія). Автор низки статей в ЕУ та ж. «Богословія». Був чл. дорадчої редколегії ж. «Логос» й Ін­ституту ім. Андрея Шептицького в Канаді.

Завантажити статтю