Мажоритарна виборча система

МАЖОРИТА́РНА ВИ́БОРЧА СИСТЕ́МА (від франц. majorité – більшість) – система виборів, за якої обраним вважають кандидата, що одержав у виборчому окрузі законодавчо встановлену відносну, абсолютну або кваліфіковану більшість голосів виборців порівняно з іншими кандидатами. Вона забезпечує можливість виборцям голосувати за конкретних осіб – кандидатів. Є найдавнішою виборчою системою. Уперше вона з’явилася у період буржуазних революцій в Європі: членів парламенту вважали представниками виборців певної місцевості або громади, які отримували від них імперативний (владний, наказовий) мандат. Ця система сприяє встановленню безпосередніх зв’язків між кандидатами та виборцями. У багатомандатних округах її ще називають системою представницького голосування. Може бути одно- та двотуровою. Розрізняють мажоритарну виборчу систему абсолютної, відносної та кваліфікованої більшості.

За мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості обраним вважають кандидата, який отримав абсолютну більшість голосів (50 % + 1 голос) від загальної кількості поданих по виборчому округу. За такою системою визначають результати виборів до нижньої палати парламенту Франції, а також у ФРН, Еквадорі, США, Великій Британії. В Україні мажоритарну виборчу систему абсолютної більшості застосовують під час проведення першого туру виборів Президента та міського голови в містах із кількістю виборців у 90 тисяч і більше. Її переваги: врахування інтересів більшості виборців, забезпечення умов для формування політичних коаліцій, створення стабільного уряду, що спирається на парламентську більшість (це особливо важливо для суспільства, яке перебуває у кризовому або перехідному періоді); серед недоліків – як правило, необхідність проводити другий тур виборів.

Мажоритарна виборча система відносної більшості голосів – мажоритарна однотурова система (так звана вестмінстерська), за якою обраним вважають кандидата, що отримав хоча б на один голос більше, ніж кожен із його суперників окремо. Її перевагою є результативність (голосування в один тур), недоліком – виборчий диктат меншості над більшістю. Зазвичай мажоритарну виборчу систему відносної більшості використовують в умовах, коли змагаються дві сильні загальнонаціональні політичні партії. Це найпопулярніша серед наявних різновидів виборчих систем, її запроваджено в 68-ми з 211-ти держав, де проводять прямі вибори до парламенту. В Україні мажоритарну виборчу систему відносної більшості застосовують при проведенні другого туру виборів Президента, під час виборів половини складу парламенту, депутатів сільських і селищних рад, старост.

Інколи мажоритарну виборчу систему абсолютної і відносної більшості поєднують: наприклад, у Франції під час виборів депутатів парламенту в першому турі голосування застосовують систему абсолютної, у другому – відносної більшості; таку ж модель використовують в Україні, обираючи Президента.

За мажоритарною виборчою системою кваліфікованої більшості обраним вважають кандидата, який отримав по виборчому округу точно встановлену в законодавстві більшість голосів виборців (дві третини, три чверті чи чотири п’ятих). У світовій практиці її застосовують рідко, зокрема до 1993 року – в Італії на виборах до сенату. Нині в Україні цю систему використовують на виборах Президента, 225-ти народних депутатів до Верховної Ради, депутатів до сільських і селищних рад, сільських, селищних та міських голів, старост.

Літ.: Шведа Ю. Р. Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні. Л., 2010; Кобржицький В. В. Мажоритарна і пропорційна виборчі системи: переваги та недоліки // Освіта регіону. 2016. № 4.

О. О. Майданник

Рекомендована література

Шведа Ю. Р. Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні. Л., 2010;
Кобржицький В. В. Мажоритарна і пропорційна виборчі системи: переваги та недоліки // Освіта регіону. 2016. № 4.