МАЙН Макс (справж. — Степанов Максим Степанович; 08. 08. 1914, с. Нефедкино, нині Медведєв. р-ну Респ. Марій Ел, РФ — 05. 05. 1988, м. Йошкар-Ола, РФ) — марійський письмен­ник, пере­кладач, журналіст. Нар. поет Марій. АРСР (1974). Член СП СРСР (1941). Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закін. Марій. учител. ін­ститут (1940), ВПШ при ЦК КПРС (1954). Працював в обл. радіокомітеті, ред. газет. Літ. діяльністю почав за­йматися на­прикінці 1920-х рр. Писав лугово-марій. мовою. Друкувався у фронт. газетах, альманасі «Родина верч», респ. періодиці. Враже­н­ня воєн. років ви­значили особливості його творчості. У віршах і поемах, оповіда­н­нях та спогадах домінує героїко-патріот. тема; часто звертався до марій. фольклору, чимало книг написав для дітей. Ви­ступав і як драматург. Рідною мовою пере­кладав твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Ісаковського, Д. Бєд­ного, С. Маршака, Ш. Ру­ставелі, Д. Джамбула, М. Джаліля, Янки Купали, Г. Гайне та ін. Пере­клав поезії Т. Шевченка «Думи мої, думи мої» (1940), «Не женися на багатій», «Ой чого ти почорніло», опубл. у респ. періодиці 1961–64. Написав вірш «Кобзар» (1939). Твори М. пере­кладені багатьма словʼян., тюрк., фін.-угор., балтій. мовами.