Майоров Генріх Олександрович
МАЙО́РОВ Генріх Олександрович (06. 09. 1936, м. Улан-Уде, нині Бурятія, РФ — 03. 04. 2022, Москва) — артист балету, балетмейстер. Батько О. Майорової. Заслужений діяч мистецтв РФ (2007). Державна премія СРСР (1976). Лауреат Всесоюз. конкурсу арт. балету й балетмейстерів (Москва, 1972, 1-а премія), 5-го Міжнар. конкурсу арт. балету (м. Варна, Болгарія, балетмейстер. премія). Закін. Київ. хореогр. училище (1957; кл. Р. Клявіна-Візиренка), Ленінгр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1972; кл. І. Бєльського). 1957–60 — арт. Львів. театру опери і балету ім. І. Франка; 1960–78 (з перервою) — у Київ. театрі опери і балету ім. Т. Шевченка: 1972–77 — балетмейстер, 1977–78 — гол. балетмейстер; 1979–83 — худож. кер. та гол. балетмейстер Ансамблю танцю Білоруської РСР; 1983–86 — балетмейстер Моск. муз. театру ім. К. Станіславського та В. Немировича-Данченка; 1988–2010 — заступник завідувач кафедри хореографії та балетознавства, водночас 2004–10 — худож. кер. Моск. академії хореографії. М. — майстер хореогр. мініатюри, його балети — танц., життєрадісні, оптимістичні. Здійснив постановки балетів: «Чіполліно» К. Хачатуряна (Державна премія СРСР; 1974, 1995 — Київ. театр опери і балету ім. Т. Шевченка, 1977 — Великий театр у Москві, 1978 — Великий театр у Білорусі, 1997 — Харків. театр опери і балету, 2006 — Моск. дит. муз. театр ім. Н. Сац, 2009 — Михайлів. театр у С.-Петербурзі), «Світанкова поема» В. Косенка (1974, Одес. театр опери і балету), «Повернення» на муз. Б. Лятошинського, «Білосніжка та семеро гномів» Б. Павловського (обидві — 1975), «Вальпургієва ніч» з опери «Фауст» Ш. Ґуно (1977), «Дівчина і смерть» Г. Жуковського (1978; усі — Київ. театр опери і балету ім. Т. Шевченка), «Голубі далі тайги» Б. Ямпілова (1979, Бурят. театр опери і балету), «Курган» (1982) та «Маленький принц» (1983) Є. Глєбова, «Пурпурові вітрила» В. Юровського (1984; усі — Київ. театр опери і балету для дітей та юнацтва).
Рекомендована література
- Станішевський Ю. Балетний театр України. К., 2003.