Майфет Григорій Йосипович

МА́ЙФЕТ Григорій Йосипович (19. 07(01. 08). 1903, м. Ромни, нині Сум. обл. — 13. 09. 1975, с. Канін, нині Респ. Комі, РФ) — письмен­ник, літературо­знавець, пере­кладач. Закін. Полтав. ІНО (1924). Вчителював; 1931–34 викладав зх.-європ. літературу в Полтав. пед. ін­ституті. Автор понад ста літ.-крит. статей за період 1925–34 на теми теорії літ-ри і літ. техніки. Серед них — ґрунт. праці «Матеріяли до характеристики творчости П. Тичини» (1925–26), «Природа новели» (ч. 1–2, 1928–29; обидві — Харків), «Із студій над поетичними варіянтами» (про М. Рильського у зб. «Культура українського слова», 1931). Володіючи кількома європ. мовами, М. досліджував пере­клади, зокрема творів Т. Шевченка («Англійські пере­клади з Шевченка», 1927; «Шевченко в французькій інтер­претації», 1928; «Композиційна архітектоніка пое­зії “Мені однаково” та її від­творе­н­ня в німецькому й англійському пере­кладах», 1929). У 1930 захистив канд. дис. на тему «Творчість Мирослава Ірчана». 5 грудня 1934 заарешт., 27–28 березня 1935 за звинуваче­н­ням у «викривлен­ні історії укр. літ-ри» засудж. до 10-ти р. таборів. Покара­н­ня від­бував у таборах Карелії та Комі АРСР. Від 1946 мешкав у с. Канін на р. Печора, де працював на електро­станції. 25 грудня 1950 заарешт. удруге, після пів­річ. увʼязне­н­ня у м. Сиктивкар (Комі АРСР) М. став спец. поселенцем пожит­тєво. 1955 пере­бував у Києві та Полтаві, але через складні жит­тєві об­ставини повернувся на місце засла­н­ня. Після реабілітації 1965 та поновле­н­ня у СПУ М. знову занурився у літ. працю, зокрема 1966–68 під­готував бл. 70 кінорецензій. Він далі досліджував життя та творчість австр. письмен­ника С. Цвайґа. 1967 КДБ пере­хопило текст «Ювілейних роз­думів» М. з приводу 50-річчя Жовтн. революції, де критикувалася політика комуніст. партії. Письмен­ника знову пере­стали друкувати. Під враже­н­ням творчості П. Чай­ковського написав оповіда­н­ня «Тріо Чайковського», «Поезія і правда “Большого вальса”» (обидва — 1965), а також поет. текст до фортепіан. циклу «Пори року». Одним із перших почав роз­робляти про­блеми муз. синестезії, кольор. слуху та рефлексології, присвятив їм низку статей. 1968 М. пере­дав свій архів та бібліотеку (3434 книги) у ЦДАМЛМ України: творчі матеріали — «По­ездка в Рос­сию», «Дорожня пригода», «Шуберт» (елегія), «Новели», «Призраки», «Серце поета»; перекл. твору Р.-М. Рільке з циклу «Історії про милого Бога»; кон­спекти лекцій; від­гуки на твори різних авторів; картотека реж. та сценаристів; листи від І. Белзи, В. Ґжицького, О. Дейча, Дмитра Косарика, Г. Кочура, К. Редька, П. Ротача, К. Чуковського та ін. Покінчив життя самогубством.

Завантажити статтю