МАКАРЕ́ВИЧ Юліан (01. 08. 1854, с. Верх­нє Синьовидне, нині Сколів. р-ну Львів. обл. — 04. 07. 1936, м. Кра­ків, Польща) — живописець, графік, ре­ставратор. Срібна медаль Галиц. кра­йової ви­ставки (Львів, 1894). Навч. на архіт. від­­діл. Львів. політехніки (1874–76), АМ у Відні (від 1878), Флоренції, Римі та Мюнхені. Від­відав Грецію (ви­вчав візант. малярство у монастирях на г. Афон), Туреч­чину, Єгипет. Від 1887 — у Львові. Часто ви­їжджав на Поку­т­тя і Гуцульщину, де писав пейзажі, жанр. картини з життя укр. селян, порт­рети. Від 1904 — у Кракові. Від 1897 — викладач приват. школи живопису для жінок. Спів­­засн. Товариства живописців і скульп­торів у Львові (1893), чл. Союзу польс. художників у Львові (1899), львів. Союзу художників-пластиків Малопольщі (1921). Брав участь у львів. ви­ставках від 1887. Персон. — посмертна у Кракові (1936). Творив пере­важно у стилях академ. живопису, реалізму, частково ім­пресіонізму. Від 1897 у монум. та ужитк. творах виявилися риси сецесії. Створив рисунки для кн. «Lwów starożytny» (1889) і «Sztuka lwow­ska w XVI і XVII w.» (1898) В. Лозинського. «Ballady і romanse» (1891) А. Міцкевича, «Bajki ludo­we» Я. Кас­провича (1909; усі — Львів). За його проектами 1891 споруджено тимчас. тріумфал. браму у Львові з нагоди ювілею кон­ституції 1791 і зроблено срібну лампу зі скульптурами та емалями для рим. по­їздки священика Стояловського. Того ж року роз­робив декорації для львів. маскарадів і балів. 1892 за його ескізом створ. цехову хоругву скульпторів, мулярів, каменярів і теслярів у Львові (із зображе­н­ням архангела Михаїла). 1895–96 за ескізом М. виготовлено вітраж «Св. Олена і Костянтин» (встановлено над входом до каплиці св. Йосифа). 1902 за проектом М. у стилі сецесії у львів. майстерні Л. Ша­франського виконано спал. гарнітур. 1904 роз­писував керам. ва­зи й тарілки на ф-ці І. Левинського. 1907–08 оздобив у сти­лі «гуцул.» сецесії фасад та інтерʼєри готелю брата Володимира в Яремчі (нині Івано-Фр. обл.). Виконав живописні частини гол. вівтаря костелу босих кармеліток у Львові зі стилізацією готичного живопису (1895–98, проект вівтаря Ю. За­харевича, не збережено), намалював ікони «Св. Йосиф» (1891, костел єзуїтів), «Св. Казимир-королевич» (1894, костел св. Ла­заря) і «Св. Казимир» (1898, бічний вівтар костелу кларисок, не збережено). 1898–1902 оздоблював із М. Сосенком греко-катол. катедру у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Виконані тут фрески та іконостас М. стилізував у дусі давньорус. і візант. мистецтв. 1904 завершені сецесійні фрески гол. читал. залу Наук. б-ки Львів. університету. Тематично від­повід­аючи при­значен­ню приміще­н­ня (алегорії мед., теол., філос. і юрид. факультетів), темперні роз­писи вдало узгоджені з архіт. простором (арх. Г. Пежанський). 1909 М. за­пропонував конкурс. проект роз­писів та нового іконостаса церкви Успін­ня Богородиці (не реалізовано). Створив вітражі, фрески у костелі св. Катерини у Кракові (1906–07), стін­ні роз­писи у костелах Мшани Дольної (1917, нині Малопольс. воєводства, Польща), Смогульця (1920–22, нині Великопольс. воєводства), Гожова (1928–31, нині Шльон. воєводства), Пшечиці (1930–32, Під­карпат. воєводства). 1885 від­ре­ставрував іконостас церкви Святого Духа в Рогатині (нині Івано-Фр. обл.) для демонстрації його на Археол. польс.-руській ви­ставці у Львові. У 1880-х рр. та 1901 ре­ставрував Богородчан. іконостас та виконав копії всіх його ікон. 1902–06 спільно з Л. Левинським ре­ставрував церкву Різдва Христового у Галичі. 1904–34 від­ре­ставрував бл. 20 давніх памʼяток, зокрема роз­писів у каплицях і залах Вавел. замку в Кракові (1470 фресок у давньорус. стилі в каплиці Святого Хреста, 1904–05). Де­які роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Нац. музеї у Львові, музеях Польщі.