Макаренко Петро Леонтійович
МАКА́РЕНКО Петро Леонтійович (06. 07. 1888, станиця Новощербинівська, нині Краснодар. краю, РФ — 13. 05. 1970, Каракас) — політичний діяч. Брат І. Макаренка, батько Л. Макаренко-Починок і Б. Макаренка. Закін. Кубан. учител. семінарію (станиця Полтавська, 1907), екстерном склав іспити за курс Моск. пед. інституту (1914). Учителював, працював шкіл. інспектором. У червні 1917 брав участь у роботі 2-го Заг.-козац. з’їзду в Петрограді (нині С.-Петербург), у вересні того ж року обраний до Кубан. крайової ради (чл. Комісії із самоврядування). Очолював Комітет пропаганди при Кубан. уряді, співпрацював у його друк. органі «Голос трудового народа» і г. «Кубанский край». Член делегації Кубані на Дон. Обстоював інтереси кубан. козацтва, виступав проти свавілля очільників Добровол. армії. У жовтні 1918 увійшов до складу Кубан. надзвич. місії, відрядженої до України для укладання договору про співпрацю. Восени 1919 за наказом командування ЗС Пд. Росії висланий до Стамбула, згодом переїхав до Чехо-Словаччини. Організатор і кер. (1921–39) Громади кубанців у Чехо-Словаччині — надпарт. організації, що опікувалася емігрантами. Засн. Кубан. закордон. архіву в Празі, на основі матеріалів якого 1933–39 видано кн. «Трагедия казачества» (т. 1–4 окремо, т. 5 — на сторінках ж. «Вільне козацтво»). Вмістив у ж. «Розбудова нації» (1933, № 7–12; 1934, № 1–8) цикл статей про громадян. війну на Кубані (публікацію не завершено через закриття журналу). За інформацією дочки Л. Макаренко-Починок, від поч. 1940 і до кін. 2-ї світової війни мешкав у Німеччині, працював у слов’ян. відділі Нац. б-ки, за ін. даними — воював у Рос. корпусі в Югославії. 1945–48 — викладач укр. гімназії у м. Реґенсбурґ (Німеччина). 1948 виїхав до Венесуели. 1949–67 — завідувач відділу рідкіс. книг Нац. б-ки. 1949 заснував у Каракасі «Центр студій Венесуели і України», 1951–59 вів на Нац. радіо Венесуели програму «Пісні України» з коментарями іспан. мовою.
Додаткові відомості
- Основні праці
- З життя Кубані під радянською російською комуністичною владою. Прага, 1927; Про діяльність Громади кубанців в Чехословацькій республіці (від 1. IX. 1921 до 1. IX. 1926). Прага, 1927; Кубанська Рада й зовнішні зносини Кубані // Наш край. 1928. № 1; Сумний ювілей (З приводу 10-річчя большевицької влади) // Там само. 1928. № 2; Десять лет советской власти на Кубани. Прага, 1928; До східних проблем України // Розбудова нації. 1933. № 7–8; Кубань і «московський шлях» // Там само. 1934. № 7–8; Imperialismo, colonialismo y capitalismo en Rusia: Panorama historico, 1462–1962. Caracas, 1963.
Рекомендована література
- Пухальский Ф. Ф. Необыкновенная история (К вопросу авторства «Трагедии казачества»). Лос-Анжелос, 1972;
- Панчишин О. Українці у Венесуелі. Чикаго; Каракас, 1988;
- Тернавський М. Петро Макаренко: життя і доля // Вісті з України. 1995, 9–15 лют.