Макаренко Петро Леонтійович

МАКА́РЕНКО Петро Леонтійович (06. 07. 1888, станиця Новощербинівська, нині Краснодар. краю, РФ — 13. 05. 1970, Каракас) — політичний діяч. Брат І. Макаренка, батько Л. Макаренко-Починок і Б. Макаренка. Закін. Кубан. учител. семінарію (станиця Полтавська, 1907), екстерном склав іспити за курс Моск. пед. інституту (1914). Учителював, працював шкіл. інспектором. У червні 1917 брав участь у роботі 2-го Заг.-козац. з’їзду в Петрограді (нині С.-Пе­тербург), у вересні того ж року обраний до Кубан. крайової ради (чл. Комісії із самоврядування). Очолював Комітет пропаганди при Кубан. уряді, спів­працював у його друк. органі «Го­лос трудового народа» і г. «Кубанский край». Член делегації Кубані на Дон. Обстоював інтереси кубан. козацтва, виступав проти свавілля очільників Добровол. армії. У жовтні 1918 увійшов до складу Кубан. надзвич. місії, відрядженої до України для укладання договору про співпрацю. Восени 1919 за наказом командування ЗС Пд. Росії висланий до Стамбула, згодом переїхав до Чехо-Словаччини. Організатор і кер. (1921–39) Громади кубанців у Чехо-Словаччині — надпарт. організації, що опікувалася емігрантами. Засн. Кубан. закордон. архіву в Празі, на основі матеріалів якого 1933–39 видано кн. «Трагедия казачества» (т. 1–4 окремо, т. 5 — на сторінках ж. «Вільне козацтво»). Вмістив у ж. «Розбудова нації» (1933, № 7–12; 1934, № 1–8) цикл статей про громадян. вій­ну на Кубані (публікацію не завершено через закриття журналу). За інформацією дочки Л. Макаренко-Починок, від поч. 1940 і до кін. 2-ї світової вій­ни мешкав у Німеччині, працював у слов’ян. відділі Нац. б-ки, за ін. даними — воював у Рос. корпусі в Югославії. 1945–48 — викладач укр. гімназії у м. Ре­ґенсбурґ (Німеччина). 1948 ви­їхав до Венесуели. 1949–67 — завідувач відділу рідкіс. книг Нац. б-ки. 1949 заснував у Каракасі «Центр студій Венесуели і України», 1951–59 вів на Нац. радіо Венесуели програму «Пісні України» з коментарями іспан. мовою.

Рекомендована література

1. Пухальский Ф. Ф. Необыкновен­ная история (К вопросу авторства «Трагедии казачества»). Лос-Анжелос, 1972;
   Google Scholar Internet
2. Панчишин О. Українці у Венесуелі. Чи­каго; Каракас, 1988;
   Google Scholar Internet
3. Тернавський М. Петро Макаренко: життя і доля // Вісті з України. 1995, 9–15 лют.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю