Макаров Степан Осипович

МАКА́РОВ Степан Осипович (27. 12(08. 01). 1848, Миколаїв — 31. 03(13. 04). 1904, побл. м. Порт-Артур, нині у межах м. Далянь, Китай) — військовий діяч, фахівець у галузі кораблебудування, океанограф. Віце-адмірал (1896). Учасник рос.-турец. 1877–78 та рос.-япон. 1904–05 воєн. Держ. і бойові нагороди Рос. імперії. Мала (1880) та велика (1895) золоті медалі Рос. геогр. товариства. Закін. мор. штурман. училище у м. Ніколаєвськ-на-Амурі (нині Хабаров. краю, РФ; 1865). Відтоді служив на суднах Тихоокеан. ескадри, від 1871 — на Балтій., від 1876 — на Чорномор. флотах. У боях з турками одним із перших застосував торпедну зброю, потопивши сторож. судно «Інтібах». У цей час винайшов мінне транспортне судно, розробив теорію непотоплюваності суден. 1881–82 — командир пароплава «Тамань». 1882 отримав призначення у Стамбул. У цей період вивчав гідрологію протоки Босфор, довів існування у ній двох течій — верхньої з Чорного моря в Егейське та нижньої у зворот. напрямі. 1885 — командир фрегата «Князь Пожарський». Від 1886 — командир корвета «Витязь», на якому здійснив кругосвітнє плавання. 1886–89 дослідив пн. р-ни Тихого океану, визначив раніше невідомі глобал. закономірності процесів у мор. середовищі, провів велику дослідниц. роботу з вивчення Атлантич. та Індій. океанів. 1891–94 — в. о. гол. інспектора мор. артилерії; 1894 — молодший флагман, 1896–98 — командувач прак­тич. ескадри Балтій. моря; 1894–95 — командувач ескадри в Сере­д­зем. морі. 1899 — лютий (березень) 1904 — гол. командир Кронштадт. порту, губернатор Кронштадта (нині С.-Пе­тербур. міськради). 1899 та 1901 — у плаванні до Антарктики на першому у світі криголамі «Ермак», створеному за його проектом. Тоді установив, що круг. поверхн. течії у морях Пн. півкулі направлені проти годинник. стрілки, а у Пд. півкулі — за нею. М. розробив засади використання криголамів; поклав початок криголам. флотові, який відіграв. значну роль у рад. час у освоєнні Арктики. Від лютого (березня) 1904 — командувач Тихоокеан. ескадри. За короткий час йому вдалося підвищити боєздатність флоту та значно посилити оборону Порт-Артура. Загинув на броненосці «Петропавловськ», що підірвався на міні. 1913 М. встановлено пам’ятник у Крон­штадті. Нині його іменем названо Нац. університет кораблебудування, вулицю та бульвар у Миколаєві, місто у Сахалін. обл., Тихоокеан. військ.-мор. інститут у м. Владивосток (обидва — РФ), Держ. мор. академію у С.-Пе­тербурзі. У Миколаєві зберігся будинок, де він народився (вул. Адмірала Макарова, № 4).

Рекомендована література

1. Крылов Н. В защиту идей С. О. Ма­карова // Рус. судоходство. 1904. № 7;
   Google Scholar Internet
2. Вице-адмирал Степан Осипович Макаров. Поминки о нем. С.-Пе­тербург, 1904;
   Google Scholar Internet
3. Врангель Ф. Ф. Вице-адмирал Степан Осипович Макаров: Библиогр. очерк. С.-Пе­тербург, 1911–13. Ч. 1–2;
   Google Scholar Internet
4. Семенов В. Адмирал Степан Осипович Макаров. С.-Пе­тербург, 1913;
   Google Scholar Internet
5. Кладо Н. С. О. Макаров и военная наука. С.-Пе­тербург, 1914;
   Google Scholar Internet
6. Осипов К. Степан Осипович Макаров. Москва, 1943;
   Google Scholar Internet
7. Леваневский Д. А. С. О. Макаров и завоевание Арктики. Москва; Ленинград, 1943;
   Google Scholar Internet
8. Крылов А. Н. Вице-адмирал Макаров. Москва; Ленинград, 1944;
   Google Scholar Internet
9. Добровольский А. Д. Адмирал С. О. Макаров — путешественник и океанограф (К столетию со дня рождения). Москва, 1948;
   Google Scholar Internet
10. Лурье А. С. О. Макаров. Москва, 1949;
    Google Scholar Internet
11. Островский В. Степан Осипович Макаров (Жизнь замечательных людей). Ленинград, 1951;
    Google Scholar Internet
12. Семенов С. Адмирал Макаров. Москва, 1971;
    Google Scholar Internet
13. Доценко В. Д. Степан Осипович Макаров: Флотоводец, ученый, мореход. С.-Пе­тербург, 2014.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю