Макаронічна мова
МАКАРОНІ́ЧНА МО́ВА (італ. maccherònico, від maccheròni — макарони) — механічна суміш слів чи висловів із різних мов або переінакшення їх на іноземний лад. В Україні в серед. 17 ст. нею написано деякі актові книги; макарон. було язичіє галиц. «москвофілів» у 19 ст. М. м. в худож. творах імітує мову чужинців, пародіює тих, хто захоплюється запозиченнями. Як мовний засіб гумору й сатири вживали у своїх творах І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, М. Старицький, Остап Вишня, С. Олійник, О. Чорногуз та ін. Напр.: «Мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешної палестини» (Г. Квітка-Основ’яненко); «Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли...» (М. Старицький); «Прошу пардону, мадам. Але в мене сьогодні аудієнція з консулом. А ля фуршет і шведський столик! Аріведерчі, ма шер!» (О. Чорногуз).
Рекомендована література
- Плющ П. П. До характеристики мовних засобів гумору в «Енеїді» І. Котляревського // Мовознавство: Наук. зап. Інституту мовознавства АН УРСР. Т. 4–5. К., 1947;
- Сучасна українська літературна мова // Стилістика. К., 1973.
Завантажити статтю
