КОСТО́ПІЛЬСЬКИЙ ЗАВО́Д СКЛОВИ́РОБІВ — під­приємство скляної промис­ловості. Роз­ташоване у м. Костопіль Рівненської області. Свою історію веде від 1913, коли польським поміщиком створено скляну гуту, що виготовляла бутлі різної місткості і скло для гасових ламп. Під час 2-ї світової війни під­приємство зруйновано; роботу від­новлено 1946, продовживши випуск за­значеної продукції. 1962 завод під­порядковано Львівському раднаргоспу, належав до електрон­ної промисловості. Тоді ж роз­почато будівництво цеху № 2 з двома скловарними печами, які виробляли склоізолятори і колби для електрон­них ламп. 1972 у цеху № 3 освоєно механічну обробку скла і ситалів. У звʼязку з роз­витком наукоємних га­лузей промисловості виникла потреба у нових видах продукції, для виготовле­н­ня яких збудовано цех № 4 з випуску скляних під­кладок для інтегральних схем, закуплено у США цех з виробництва склокомпозитних матеріалів. Найбільшого роз­витку у радянські часи під­приємство досягло у 1980-і роки, коли виготовляло унікальну продукцію для радіо­електрон­ної промисловості, а також товари народного вжитку; на заводі працювали близько 3,3 тис. осіб. Від 1996 — ВАТ «Костопільський склозавод»; від 2000, після обʼ­єд­на­н­ня із ВАТ «Гостомельський склозавод» (Київська обл.), — ЗАТ; від 2010 — приватне АТ із сучасною на­звою. Спеціалізується на виробництві склотари для парфумерії та харчових напоїв. Асортимент продукції становить тара ємністю 0,05–0,5 л, пере­важно екс­клюзивна (0,2, 0,25 та 0,33 л). 2000–01 у склотарному цеху збудовано скловарну піч потужністю 55 т скломаси щодоби і встановлено 2 склоформувальні машини. Упродовж 2001 на під­приємстві освоєно випуск усіх видів коричневих медичних склотари. На початку 2002 випуск продукції становив 67 193 тис. од., зокрема тари для харчових та парфумерних промисловостей (споживачами тоді стали ві­домі торгові марки «Союз-Віктан» та «Росинка»). Того ж року роз­ширено виробничі потужності заводу, зокрема збудовано ванну піч № 2 проєктної потужності 100 т скломаси щодоби і змонтовано ще 2 склоформувальні машинолінії. 2003–04 проведено рекон­струкцію складального цеху і впроваджено сучасну лінію дозува­н­ня шихти. Із уведе­н­ням 2006 в екс­плуатацію реконстру­йованої дільниці № 1 зросли виробничі потужності з виготовле­н­ня пляшок місткістю 0,5 л. Під­приємство освоїло випуск близько 200 видів різноманітної склотари, зокрема для торгових марок «Nemiroff», «Хортиця», «Національна горілчана компанія “Славутич”», ТОВів «Станіславська торгова компанія» та «Кримська горілчана компанія». Також виготовляє екс­клюзивні пляшки ємністю 1,75 л. Нині у структурі — склотарний (із двома печами потужністю 110 та 120 т щодоби; «холодний» ремонт печей проведено 2006), складальний (оснащений двома лініями під­готовки шихти та силосним господарством), транс­порт­ний (забезпече­н­ня необхідною технікою, зокрема власною під­ʼїзною колією та тепловозом) цехи; складське господарство; енергослужба; хімічна лабораторія; медпункт. Діють 4 склоформувальні машини, що виготовляють пляшки місткістю 0,04–0,7 л. Продукцію (пере­важно парфумерну склотару) екс­портує в РФ, Молдову, Білорусь, Угорщину, Латвію, Німеч­чину, Словач­чину. Кількість працівників (2010) — 520 осіб. Тривалий час під­приємство очолювали П. Волков (1962–76) та П. Мадалінський (1976–86), від 1996 — А. Філімонюк.