Макишин
МАКИ́ШИН — село Городнянського району Чернігівської області. Знаходиться за 25 км від райцентру та за 45 км від обл. центру. Побл. села, у заплаві р. Снов (притока Десни, бас. Дніпра) — Макишин. заказник (створ. 1979, місц. значення, площа 474 га, гідрол.). Пл. М. 2,9 км2. За переписом насел. 2001, тут проживали 1030, станом на 2016 — 686 осіб; переважно українці. У М. та його околицях виявлено 15 пам’яток археології (доби неоліту, бронз. віку, скіф. часу, київ. культури, давньорус. періоду та ін.; 5 тис. до н. е. — 14 ст.), низку з яких розкопано. За нар. переказами, назва походить від слова «мак». У писем. джерелах село вперше згадується 1661. Зберігся давній поділ на 4 кутки: Синявка (пн.-сх. частина), Мелешкова (центр.), Слободка (пд.) та Заболоття (пн.-зх. сторона). Макишинці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1654 М. у складі Лівобереж. України відійшов до Рос. імперії. Село належало до Седнів. сотні Черніг. полку. 1777 зведено дерев’яну церкву Різдва Богородиці, яку 1903 замінили новою (у рад. період використовували як склад і Будинок культури, наприкінці 1970-х рр. будівля храму згоріла; нині є однойм. храм громади УПЦ МП). Здавна мешканці переважно займалися землеробством. У 18 ст. працювала суконна ф-ка поміщиці Свєчиної. Пізніше значні площі займали тютюн. плантації. 1866 було 307 дворів, мешкала 1921 особа. У 2-й пол. 19 ст. діяв винокур. завод, існували земська школа та б-ка. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1781–97 та 1802–1923 — у складі Городнян. пов.; 1802–1925 — Черніг. губ.; 1923–30 — Черніг. округи; від 1923 — Городнян. р-ну; від 1932 — Черніг. обл. У роки колективізації до Сибіру депортовано 8 замож. селян. сімей. Під час голодомору 1932–33 померли 126 осіб. Від 28 серпня 1941 — під нім.-фашист. окупацією. У навколиш. лісах був організований партизан. загін ім. Б. Хмельницького, в який влилося й багато макишинців. Восени 1943 у ході форсування Снову тут точилися запеклі бої. У брат. могилі в М. похов. Герої Рад. Союзу Г. Арзуманов та І. Швецов. На фронтах 2-ї світової війни загинули 327 макишинців. Нині працює підприємство «Макишинський сад». У М. — початк. школа; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Розвинений зелений туризм. Встановлено пам’ятний знак жертвам голодомору, пам’ятники воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, погруддя Г. Арзуманова та І. Швецова. Серед видат. уродженців — літературознавець В. Кузьменко. У Макишин. школі навч. письменник В. Малець.
Рекомендована література
- Макишин — сьогодні // Сільс. новини. 1978, 23 берез.;
- Волох Н. У Макишині і поруч // Деснян. правда. 1979, 7 верес.;
- Дудко І. Подвиг над Сновом // Сільс. новини. 1979, 18 верес.;
- Седень О. Тютюн вижив сукно // Новини Городнянщини. 1999, 28 серп.;
- Край, мій рідний край! [зб. нарисів]. К.; Чг., 2009;
- Сіверські скрижалі: краєзнавчий портрет Чернігівщини. К., 2011.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
