Макросейсміка

Визначення і загальна характеристика

МАКРОСЕ́ЙСМІКА  — розділ сейсмології; узагальнена назва знань про прояви землетрусів на поверхні Землі. Досліджує макросейсм. ефекти: відчуття насел., інтенсивність сейсм. впливів на будинки та споруди, зміни в рельєфі місцевості, звуки, гул, спричинені землетрусом, світіння атмосфери тощо, а також зміну параметрів геофіз. полів. Величину макросейсм. ефектів вимірюють у балах сейсм. інтенсивності з використанням макросейсм. шкал. Шкали використовують також для прогнозування параметрів потенційно можливих землетрусів, які в даному місці не будуть перевищені із заданою імовірністю протягом найближчих 50 р. Першу практичну 12-бал. шкалу запропонував італ. учений Дж. Мер­каллі у період від 1883 до 1902, яку пізніше дещо модифікували. Нині у США використовують Модифіков. шкалу Меркаллі, в Європі — Європ. макросейсм. шкалу EMS-98. Суттєво відрізня­ється макросейсм. шкала Япон. метеоролог. агентства, яка є 7-бал. В Україні для наук. потреб використовують 12-бал. Міжнар. макросейсм. шкалу MSK-64, яку розроблено 1964 міжнар. колек­тивом авторів під керівництвом С. Ме­дведєва (Москва), В. Шпонгоєра (м. Єна, Німеччина), В. Карніка (Прага). Також для визначення макросейсм. параметрів землетрусу та параметрів прогнозованої інтенсивності розроблено Держ. стандарт України ДСТУ-Б-В.1.1-28:2010 «Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Шкала сейсмічної інтенсивності». Шкали сейсм. бальності (інтенсивності) є описовими, внаслідок чого вони оперують лише цілочисел. значеннями. Правильно визначена за різними шкалами, побудованими на основі шкали Меркаллі, сейсм. бальність землетрусу дає близькі результати. За макросейсм. да­ними встановлюють положення епіцентру та гіпоцентру землетрусу, пов’язані з місцем макс. виділення сейсм. енергії, в той час коли аналогічні «інструментал.» параметри землетрусу відповідають положенню точки початку руйнування геол. середовища.

Завантажити статтю