МАКРОСЕ́ЙСМІКА — роз­діл сейсмології; узагальнена назва знань про прояви землетрусів на поверх­ні Землі. Досліджує макросейсм. ефекти: від­чу­т­тя насел., інтенсивність сейсм. впливів на будинки та споруди, зміни в рельєфі місцевості, звуки, гул, спричинені землетрусом, світі­н­ня атмо­сфери тощо, а також зміну параметрів геофіз. полів. Величину макросейсм. ефектів вимірюють у балах сейсм. інтенсивності з викори­ста­н­ням макросейсм. шкал. Шкали використовують також для про­гнозува­н­ня параметрів потенційно можливих землетрусів, які в даному місці не будуть пере­вищені із за­даною імовірністю протягом най­ближчих 50 р. Першу практичну 12-бал. шкалу за­пропонував італ. учений Дж. Мер­кал­лі у період від 1883 до 1902, яку пізніше дещо модифікували. Нині у США використовують Модифіков. шкалу Меркал­лі, в Європі — Європ. макросейсм. шкалу EMS-98. Сут­тєво від­різня­ється макросейсм. шкала Япон. метеоролог. агентства, яка є 7-бал. В Україні для наук. потреб використовують 12-бал. Між­нар. макросейсм. шкалу MSK-64, яку роз­роблено 1964 між­нар. колек­тивом авторів під керівництвом С. Ме­дведєва (Москва), В. Шпонгоєра (м. Єна, Німеч­чина), В. Карніка (Прага). Також для ви­значе­н­ня макросейсм. параметрів землетрусу та параметрів про­гнозованої інтенсивності роз­роблено Держ. стандарт України ДСТУ-Б-В.1.1-28:2010 «Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих екс­плуатаційних впливів, від пожежі. Шкала сейсмічної інтенсивності». Шкали сейсм. бальності (інтенсивності) є описовими, внаслідок чого вони оперують лише цілочисел. значе­н­нями. Правильно ви­значена за різними шкалами, побудованими на основі шкали Меркал­лі, сейсм. бальність землетрусу дає близькі результати. За макросейсм. да­ними встановлюють положе­н­ня епіцентру та гіпоцентру землетрусу, повʼязані з місцем макс. виділе­н­ня сейсм. енергії, в той час коли аналогічні «інструментал.» параметри землетрусу від­повід­ають положен­ню точки початку руйнува­н­ня геол. середовища.