МАКСИ́МЕНКО Альфред Віталі­йович (30. 01. 1951, Львів) — живописець, графік, художник монументально-декоративного мистецтва. Син В. Максименка та Є. Фащен­ко. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Член НСХУ (1987). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Закін. Львів. ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1973; викл. Л. Медвідь, Р. Сельський, З. Флінта). Працював у Львові: на худож.-вироб. комбінаті (1974–88); в АМ: від 1988 — викладач, від 1992 — професор кафедри монум. живопису, кер. навч.-твор. майстерні. Спів­­засн. Ін­ституту актуал. мистецтва у Львові. Основні галузі — монум. і станк. живопис, графіка, ві­деоарт. Учасник обл., всеукр., між­народних художніх ви­ставок від 1969. Персон. — у Львові (1995), Києві (2002). Автор філос. живопис. циклів, панно, гобеленів, вітражів. Творчість митця — синтез традицій та сучас. баче­н­ня про­блеми, високий професіоналізм і досконале автор. викона­н­ня. Автор теор. праць з про­блем реформува­н­ня вищої мист. школи, зокрема ст. «Педагогічні си­стеми та на­вчальні методи в контекс­ті основних мистецьких принципів (Концепція синтезованої педагогічної системи)» // «Вісник Львівської академії ми­стецтв» (2002, вип. 13). Під­готував альбом «Рисунок» (Л., 2016). Роз­робив синтезов. систему актакад (актуал. академізм). Деякі роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, НХМ (Київ).