ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Медвідь Любомир Мирославович

МЕДВІ́ДЬ Любомир Мирославович (10. 07. 1941, с. Варяж-місто, нині Варяж Сокал. р-ну Львів. обл.) – живописець, графік і педагог. Акад. НАМУ (2004). Народний художник України (1999). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2014). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2009), 4-го (2018) ступ. 1-а премія Львів. бієнале укр. образотвор. мистецтва (1991). Член НСХУ (1970). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1965; викл. К. Звіринський, В. Манастирський, Р. Сельський). Від 1966 працює у ньому (нині АМ): від 1992 – завідувач кафедри монум.-декор. живопису, від 2001 – проф.; водночас 1970–88 – на Львів. худож.-вироб. комбінаті. Основні галузі – станк. і монум. мистецтво. Учасник всеукр., всесоюз., міжнародних художніх виставок від 1960-х рр. Персон. – у Львові (1972, 1982, 1987, 1990, 1996, 2009, 2011), Києві (1972, 1983, 1997), Вільнюсі (1982), Москві (1986), Торонто (1990), Чикаґо (США, 1992), Хмельницькому (1996), Ґданську (Польща, 1999). Для стилю М. притаманний контраст у худож. вираженні форми й змісту, поєднання гармонії та дисонансу між людиною та оточенням. Деякі роботи зберігаються в НХМ (Київ), Нац. музеї у Львові, Хмельн. ХМ, ДТГ (Москва). Автор навч.-метод. праць «Про деякі аспекти монументальності в мистецтві» (1994), «Християнський храм: проблеми монументального живопису у ньому» (1996), кн. «Горизонти» (2001; усі – Львів). Серед учнів – М. Барабаш, Г. Зубченко, О. Козинкевич, А. Максименко, І. Мінько-Муращик, К. Немира-Садовська, І. Онуфрик, О. Павлюк, В. Рижанков, Ю. Родзевич, М. Шеремета, В. Яцків.

Тв.: панно у кав’ярні «Під левом» (1965); живопис – «Евакуація» (1965), «Дружина», «Подолянка» (обидва – 1969), «С. Людкевич» (1979), «М. Гоголь» (1981; 1986), «Л. Толстой», «Холодне літо» (обидва – 1981), «Т. Шевченко» (1983, Львів. театр опери та балету ім. С. Крушельницької; 1985, Львів. університет), «Леся Українка», «І. Франко», «Т. Шевченко на Аралі», «Автопортрет» (усі – 1986), «Скрипаль О. Криса», «Блакитний човен. Світязь» (обидва – 1987), «Суха весна», «Пісня, яку звичайно співають на волі» (обидва – 1988), «Пляж» (1989), «Інтервенція» (1995), «Блудний син» (1996), «Єпископ Юліан Ґбур», «Південний хрест» (обидва – 1999); цикли – «Передмістя» (1962–68), «Евакуації» (1964–68; 1985–95), «Старий Львів», «Емігранти» (обидва – 1965), «Перші колгоспи на Львівщині» (1971–72), «Прасло­­в’яни», «Повоєнна весна» (обидва – 1981–86), «Земля і люди» (1986), «Галичанські долі», «Інтер’єри» (обидва – 1987), «Розточчя» (1988–92), «Притчі» (1991–97), «Ecce homo» (1991–2005), «Terra incognita» (1995–2009); намісні ікони для собору св. Юра у Львові; іконостас укр. каплиці храму Божого тіла в передмісті Кракова (Польща); ікони, вітражі, розписи храму св. Іоанна Хрестителя в Оттаві (усі – кін. 1990-х рр.).

Літ.: Любомир Медвідь: Проспект виставки. Л., 1972; Любомир Медвідь: Альбом. Л., 1995; Ганущак О. Пензлем, мов пером, пером, наче пензлем // Високий Замок. 2002, 23 лип.; Яців Р. Мистець у щільності часу, простору і моралі // ОМ. 2005. № 3; Ремінісценції: Альбом. Л., 2009; Топачевський А. Чи повернеться блудний син? // ЛУ. 2014, 27 лип.

Р. М. Яців

Основні твори

панно у кав’ярні «Під левом» (1965); живопис – «Евакуація» (1965), «Дружина», «Подолянка» (обидва – 1969), «С. Людкевич» (1979), «М. Гоголь» (1981; 1986), «Л. Толстой», «Холодне літо» (обидва – 1981), «Т. Шевченко» (1983, Львів. театр опери та балету ім. С. Крушельницької; 1985, Львів. університет), «Леся Українка», «І. Франко», «Т. Шевченко на Аралі», «Автопортрет» (усі – 1986), «Скрипаль О. Криса», «Блакитний човен. Світязь» (обидва – 1987), «Суха весна», «Пісня, яку звичайно співають на волі» (обидва – 1988), «Пляж» (1989), «Інтервенція» (1995), «Блудний син» (1996), «Єпископ Юліан Ґбур», «Південний хрест» (обидва – 1999); цикли – «Передмістя» (1962–68), «Евакуації» (1964–68; 1985–95), «Старий Львів», «Емігранти» (обидва – 1965), «Перші колгоспи на Львівщині» (1971–72), «Прасло­­в’яни», «Повоєнна весна» (обидва – 1981–86), «Земля і люди» (1986), «Галичанські долі», «Інтер’єри» (обидва – 1987), «Розточчя» (1988–92), «Притчі» (1991–97), «Ecce homo» (1991–2005), «Terra incognita» (1995–2009); намісні ікони для собору св. Юра у Львові; іконостас укр. каплиці храму Божого тіла в передмісті Кракова (Польща); ікони, вітражі, розписи храму св. Іоанна Хрестителя в Оттаві (усі – кін. 1990-х рр.).

Рекомендована література

  1. Любомир Медвідь: Проспект виставки. Л., 1972;
  2. Любомир Медвідь: Альбом. Л., 1995;
  3. Ганущак О. Пензлем, мов пером, пером, наче пензлем // Високий Замок. 2002, 23 лип.;
  4. Яців Р. Мистець у щільності часу, простору і моралі // ОМ. 2005. № 3;
  5. Ремінісценції: Альбом. Л., 2009;
  6. Топачевський А. Чи повернеться блудний син? // ЛУ. 2014, 27 лип.

Фотоілюстрації

завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Медвідь Любомир Мирославович / Р. М. Яців // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-66052. – Останнє поновлення : 2019.

Том ЕСУ:

19-й

Дата виходу друком тому:

2018

Дата останньої редакції статті:

2019

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

66052

Кількість переглядів цього року:

43

Схожі статті

Звенигородський
Людина  |  Том 10 | 2010
К. Є. Стельмах
Мотика
Людина  |  Том 21 | 2019
Г. Г. Стельмащук
Замєховський
Людина  |  Том 10 | 2010
В. Б. Родімов

Нагору