Максименко Лілія Олександрівна

Визначення і загальна характеристика

МАКСИ́МЕНКО Лілія Олександрівна (15. 06. 1962, с. Тахтаброд Кокчетав. обл., Казах­стан — 25. 11. 2023, Київ) — письмен­ниця, публіцистка. Член НСЖУ (1995), НСПУ (2015). Зро­стала в с. Новобіла Ново­псков. р-ну Луган. обл. на батьківщині батька. Закін. Київський університет (1990). Брала активну участь у роз­будові третього сектору в Україні, була гол. ред. першого в Україні спе­ціалізов. журналу для громад. організацій і благодій. фондів (1999–2001). Працювала гол. ред. г. «Мо­лодь України» та «Український футбол» (2007–11), видавництва «Яро­славів Вал» (2009–11), від 2011 — спів­власниця і гол. ред. видавництва «Український пріоритет» (усі — Київ). Викладала журналістику, філософію, соціологію у ВНЗах Києва, працювала на телебачен­ні. Публікуватися почала у шкіл. роки в рай. г. «Пере­мога», у г. «Молода гвардія» та «Молодь України». Має низку журналіст. нагород, зокрема за внесок у роз­будову громадян. су­спільства, становле­н­ня державності в Україні, від­знаку від Про­грами роз­витку ООН за утвердже­н­ня гендер. рівності в Україні (1992) і сріб. хреста родини Мазеп (2007).

Тв.: Перо Маат. 2011; Мелодія сердець. 2013 (спів­­авт.); Рахман­ні світи. 2013 (усі — Київ).

Літ.: Коскін В. Письмен­ник дарує те, що читач забув (проза Лілії Максименко) // ДУ. 2010, 14 лип.; Самійленко Л. Іншість — завжди виклик // КіЖ. 2013, 15 лют.

А. Г. Диба

Завантажити статтю