Максименко Лілія Олександрівна
МАКСИ́МЕНКО Лілія Олександрівна (15. 06. 1962, с. Тахтаброд Кокчетав. обл., Казахстан — 25. 11. 2023, Київ) — письменниця, публіцистка. Член НСЖУ (1995), НСПУ (2015). Зростала в с. Новобіла Новопсков. р-ну Луган. обл. на батьківщині батька. Закін. Київський університет (1990). Брала активну участь у розбудові третього сектору в Україні, була гол. ред. першого в Україні спеціалізов. журналу для громад. організацій і благодій. фондів (1999–2001). Працювала гол. ред. г. «Молодь України» та «Український футбол» (2007–11), видавництва «Ярославів Вал» (2009–11), від 2011 — співвласниця і гол. ред. видавництва «Український пріоритет» (усі — Київ). Викладала журналістику, філософію, соціологію у ВНЗах Києва, працювала на телебаченні. Публікуватися почала у шкіл. роки в рай. г. «Перемога», у г. «Молода гвардія» та «Молодь України». Має низку журналіст. нагород, зокрема за внесок у розбудову громадян. суспільства, становлення державності в Україні, відзнаку від Програми розвитку ООН за утвердження гендер. рівності в Україні (1992) і сріб. хреста родини Мазеп (2007).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Перо Маат. 2011; Мелодія сердець. 2013 (співавт.); Рахманні світи. 2013 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Коскін В. Письменник дарує те, що читач забув (проза Лілії Максименко) // ДУ. 2010, 14 лип.;
- Самійленко Л. Іншість — завжди виклик // КіЖ. 2013, 15 лют.
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
