Максимівка

МАКСИ́МІВКА — село Уманського ра­йону Черкаської області. Знаходиться на р. Синиця (притока Пів­ден­ного Бугу), за 173 км від обл. центру, за 19 км від райцентру та за 4 км від с. Тернівка Бершад. р-ну Вінн. обл. За пере­писом насел. 2001, проживали 465 осіб; станом на 2017 — бл. 400 осіб; пере­важно українці. Проходить автошлях Могилів-Подільський–Умань. Побл. М. досліджено городище пізнього середньовіч­чя (нац. значе­н­ня; у Поповому лісі, за 2 км; квадрат. форми, 125 м у периметрі), курган скіфо-сармат. часу (7 ст. до н. е. — 3 ст. н. е.) та поселе­н­ня черняхів. культури. Село ві­доме від 1-ї пол. 17 ст. Його жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, Коліївщині та гайдамац. русі. Після 2-го поділу Польщі 1793 ві­ді­йшло до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Посухів. волості Уман. пов. Київ. губ. На поч. 1860-х рр. мешкали 822 українці та 10 поляків. Тривалий час максимів. землі належали шляхтичам Єловицьким. 1886 проживали 823 особи, був 171 двір. На поч. 20 ст. працювали винокур. завод, водяний млин, діяла школа. У ході воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у січні 1920 остаточно встановлено більшовицьку. Максимівчани чинили опір проведен­ню примус. колективізації. 1923–30 — село Уман. округи; 1923–30 та 1933–59 — Ладижин., 1930–33 та від 1959 — Уман. р-нів; 1932–54 — Київ., від 1954 — Черкас. обл. Під час голодомору 1932–33 померли 86 осіб. Декілька мешканців за­знали сталін. ре­пресій. Від 29 липня 1941 до 10 березня 1944 — під нім.-фа­­шист. окупацією. У М. — навч.-ви­­хов. комплекс «школа–дитсадок», Будинок культури, амбулаторія. Збереглася деревʼяна церква св. Параскеви, яку зведено у 17 ст. Її восьмерик має гарні гармонійні абриси, вхідна частина немовби при­єд­нана до храму штучно, вікна пере­криті невеликими дашками. Діє реліг. громада УПЦ МП. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю