Максимов Василь Максимович
Визначення і загальна характеристика
МАКСИ́МОВ Василь Максимович (Максимов Василий Максимович; 17(29). 01. 1844, с. Лопіно, нині Ленінгр. обл. — 18. 11(01. 12). 1911, С.-Петербург) — російський живописець. У С.-Петербурзі навч. в іконопис. майстернях (1855–62), закін. АМ (1866; викл. Ф. Бруні, П. Шамшин; 1864 і 1865 отримав малі срібні медалі; від 1878 — її академік). У студент. роки відвідав о-в Журавлиха у с. Пляшева (нині Радивилів. р-ну Рівнен. обл.). 1866 виїхав у Твер. губ. (Росія). 1871 перебував у Києві, де зробив замальовки прочан Києво-Печер. лаври. Учасник мистецьких виставок від 1871. Член Товариства передвижників (1872). За його проектом під керівництвом арх. В. Леонтовича споруджено храм-мавзолей. Автор жанр. полотен, портретів, пейзажів у реаліст. стилі. Творчість М. присвячено зображенню життя простих людей. Деякі картини зберігаються у Микол. ХМ, ДТГ (Москва), ДРМ (С.-Петербург).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Хвора дитина» (1864; золота медаль АМ, 1865), «Бабусині казки» (1867), «Селянська хата» (1869), «Материнство», «Хлопчик-механік» (обидва — 1871), «Прихід чаклуна на селянське весілля» (1875), «Бідна вечеря» (1879), «Хворий чоловік» (1881), «Сліпий господар» (1884), «Усе в минулому» (1889), «Із дипломом» (1890), «Лиха свекруха», «Лісовий сторож» (обидва — 1893), «Пережив стару» (1896), «Залом жита» (1903).