Максимов Володимир Омелянович

МАКСИ́МОВ Володимир Омелянович (Ма­ксимов Владимир Емельянович; справж. — Самсонов Лев Алексеевич, Самсонов Лев Олексійович; 27. 11. 1930, Москва — 26. 03. 1995, Париж) — російський письменник. Член СП СРСР (1963). Гол. фактом своєї біографії називав сирітство. Батько, який зазнав неоднораз. арештів і судів, загинув 1937. У 1945–50 був бродягою, виховувався у дит. будинках і колоніях для неповноліт. злочинців (де змінив прізвище, ім’я, по батькові), школі фабрично-завод. навч., працював на будівництвах, у геол. експедиціях, сидів у в’язниці. Від 1951 жив на Кубані, де й почав писати. Працював журналістом у крайових і обл. вид. Краснодар. краю і Караваєво-Черкесії. Дебютував поет. зб. «Поколение на часах» (Черкесск, 1956). Того ж року повернувся у Москву, де займався літ. діяльністю, спів­працював позаштатно в «Литературной газете». Початком сер­йоз. літ. діяльності вважав участь в альманасі «Тарусские стра­ницы», уклад. К. Паустовським (повість «Мы обживаем землю», 1961). 1964 у ж. «Октябрь» (№ 2) надрукував п’єсу «Позыв­ные твоих параллелей». Автор романів «Семь дней творенья» і «Карантин», які вийшли самвидавом (опубл. у Франкфурті-на-Майні 1971 і 1973 відповідно), — позначена нещад. реалізмом багатоплан. епопея про життя рад. суспільства після листопада 1917, устремління і страждання т. зв. простих людей. За ці романи 1973 виключений із СП, відправлений на примус. лікування до психлікарні. 1974 емігрував у Францію, де заснував і видавав літ., політ. і реліг. ж. «Континент» (№ 1–65, Париж, від № 66 1991 — у Москві), гол. ред. якого був до 1992. В еміграції 1992–95 регулярно виступав у г. «Правда» із публіцист. нарисами, в яких критикував реформи Б. Єльцина, «перебудову» характеризував як владу охлократії, рід колектив. божевілля, шизофренію, руйнування людини і суспільства як такого, всіх його морал., естет. і худож. критеріїв. У центрі худож. творів М. — стійкі люди з драм. долями, які проходять через складні випробування. Написав автобіогр. повість «Прощание из ниоткуда» (кн. 1, Франк­фурт-на-Майне, 1974; кн. 2, 1982), роман «Заглянуть в бездну» (Па­риж, 1986; Москва, 1991) — біогр. оповідь про адмірала О. Колчака. В результаті складних духов. випробувань і пошуків письменник прийшов до віри. Твори М. перекладені багатьма мовами, окремі — відзначені міжнар. нагородами.

Рекомендована література

1. Бушин В. Спор века // Звезда. 1963. № 4;
   Google Scholar Internet
2. Немзер А. «Из тяжести недоброй...» // Лит. газ. 1991, 17 апр.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю