МАКСИ́МОВ Володимир Омелянович (Ма­ксимов Владимир Емельянович; справж. — Самсонов Лев Алексеевич, Самсонов Лев Олексі­йович; 27. 11. 1930, Москва — 26. 03. 1995, Париж) — російський письмен­ник. Член СП СРСР (1963). Гол. фактом своєї біо­графії називав сирітство. Батько, який за­знав неоднораз. арештів і судів, загинув 1937. У 1945–50 був бродягою, виховувався у дит. будинках і колоніях для неповноліт. злочинців (де змінив прі­звище, імʼя, по батькові), школі фабрично-завод. навч., працював на будівництвах, у геол. екс­педиціях, сидів у вʼязниці. Від 1951 жив на Кубані, де й почав писати. Працював журналістом у кра­йових і обл. вид. Краснодар. краю і Караваєво-Черкесії. Дебютував поет. зб. «Поколение на часах» (Черкесск, 1956). Того ж року повернувся у Москву, де за­ймався літ. діяльністю, спів­­працював позаштатно в «Литературной газете». Початком сер­­йоз. літ. діяльності вважав участь в альманасі «Тарус­ские стра­ницы», уклад. К. Паустовським (повість «Мы обживаем землю», 1961). 1964 у ж. «Октябрь» (№ 2) на­друкував пʼєсу «Позыв­ные твоих парал­лелей». Автор романів «Семь дней творенья» і «Карантин», які ви­йшли самвидавом (опубл. у Франкфурті-на-Майні 1971 і 1973 від­повід­но), — по­значена нещад. реалізмом багатоплан. епопея про життя рад. су­спільства після листопада 1917, устремлі­н­ня і страж­да­н­ня т. зв. простих людей. За ці романи 1973 виключений із СП, від­правлений на примус. лікува­н­ня до психлікарні. 1974 емігрував у Францію, де заснував і видавав літ., політ. і реліг. ж. «Континент» (№ 1–65, Париж, від № 66 1991 — у Москві), гол. ред. якого був до 1992. В еміграції 1992–95 регулярно ви­ступав у г. «Правда» із публіцист. нарисами, в яких критикував реформи Б. Єльцина, «пере­будову» характеризував як владу охлократії, рід колектив. божеві­л­ля, шизофренію, руйнува­н­ня людини і су­спільства як такого, всіх його морал., естет. і худож. критеріїв. У центрі худож. творів М. — стійкі люди з драм. долями, які проходять через складні ви­пробува­н­ня. Написав автобіогр. повість «Прощание из ниоткуда» (кн. 1, Франк­фурт-на-Майне, 1974; кн. 2, 1982), роман «За­глянуть в без­дну» (Па­риж, 1986; Москва, 1991) — біогр. оповідь про адмірала О. Колчака. В результаті складних духов. ви­пробувань і пошуків письмен­ник при­йшов до віри. Твори М. пере­кладені багатьма мовами, окремі — від­значені між­нар. нагородами.