Максимович Георгій Андрійович

Визначення і загальна характеристика

МАКСИМО́ВИЧ Георгій Андрійович (20. 04(02. 05). 1877, м. Мена Сосниц. пов. Черніг. губ., нині Черніг. обл. — бл. 1954, за ін. даними — бл. 1970) — історик. Походив із давнього козац. роду. Доктор рос. історії (1918), професор (1919). Дійсний член Полтав. губерн. вченої архів. комісії. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1905), де був залишений для підготовки до професор. звання на каф. рос. історії, 1908 склав магістер. іспит і відтоді читав лекції як приват-доцент Від 1909 працював у Ніжин. істор.-філол. інституті (нині Черніг. обл.): від 1917 — доцент, від 1919 — проф. Також читав лекції з рос. і укр. історії, археології, істор. й екон. географії на Вищих жін. курсах у Києві та Ніжині. Захистив магістер. дис. «Деятельность графа П. А. Румянцева-Задунайского по управлению Малороссией» (1913), за кн. «Выборы и наказы в Малороссии в Законодательную Комиссию 1767 года» (1917; обидві — Ніжин) в Університеті св. Володимира отримав звання д-ра. У архівах Києва, Харкова, Чернігова, Москви, С.-Петер­бурга зібрав і систематизував значну кількість документів з історії України кін. 18 ст. 1922 — в. о. дир. Ніжин. ІНО; від 1922 — керівник істор. секції Ніжин. н.-д. каф. Через хворобу 1924 переїхав до Сімферополя, викладав у Крим. пед. інституті. На поч. 1930-х рр. зазнав критики з боку парт. органів, з метою уникнути репресій виїхав за межі України (за деякими даними, проживав у Туркменістані й РФ).

Завантажити статтю