Макушин Юрій Андрійович
МАКУ́ШИН Юрій Андрійович (24. 01. 1935, с. Вороново, нині Томської обл., РФ) — скульптор. Чоловік Інни, батько Віктора Макушиних. Народний художник України (2015). Член НСХУ (1975). Закін. Інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1971; викл. М. Анікушин). Працює у Миколаєві: 1971–91 — на худож.-вироб. комбінаті; водночас 1975–85 — голова худож. ради СХУ; від 1996 — у філії Київ. університету культури і мистецтв: викл. каф. декор.-ужитк. мистецтва, від 2001 — доцент кафедри реставрації і графіч. дизайну. Учасник обл., всеукр., міжнар. мистецьких виставок і симпозіумів від 1961. Персон. — у Миколаєві (2002, 2006–07, 2011). Автор пам’ятників, монументів, мемор. дощок у Миколаєві та обл. Використовує переважно граніт, дерево, бронзу, мідь, сталь.
Додаткові відомості
- Основні твори
- монумент «Сталевий солдат» (1975, м. Нова Одеса Микол. обл., співавт.); пам’ятники — міліціонерам (1978), О. Пушкіну (1988; обидва — співавт., Миколаїв), П. Шмідту (1984, м. Очаків Микол. обл.), Т. Шевченку (2000, м. Новий Буг Микол. обл.); мемор. дошки — «За владу Рад!» (1978), О. Пушкіну, В. Верещагіну (обидві — 1987), Г. Жукову (2002), М. Аркасу (2004; обидві — співавт.); монум.-декор. композиції — «Прометей», «Слава праці» (обидві — 1975, співавт.; усі — Миколаїв), «Т. Шевченко» (2000, співавт., м. Новий Буг Микол. обл.); композиції — «Кора», «Біля озера» (обидві — 1991), «Розп’яття» (1993), «Біля озера» (1994), «Народження істини» (1995), «Берегиня 20 ст.» (1997).
Рекомендована література
- Коновальчук Т. Династія Макушиних: вернісаж // Рідне Прибужжя. 2006, 13 трав.;
- Художники Миколаївщини: 40 р. на твор. ниві: Альбом. М., 2013.
Фотоілюстрації
. bronza, granit.jpg "Пам’ятник О. Пушкіну у Миколаєві. 1988 (співавт.). Бронза, граніт")
Завантажити статтю
Людина 
