Мала Річка

Визначення і загальна характеристика

МАЛА́ РІ́ЧКА — природний водотік, що має стік протягом усього року або він пере­ривається на короткий час, живиться атмо­сферними опадами та під­земними водами. Згідно з Водним кодексом України 1995, М. р. мають поверх­ню водозбору до 2 тис. км², середні — 2–50 тис. км², великі — понад 50 тис. км². На території України є понад 63 тис. М. р. із сумар. довж. бл. 185,8 тис. км. 94,9 % М. р. (59,8 тис.) мають довж. до 10 км; їхня сумарна довж. 112,1 тис. км. Від­повід­но у 3,2 тис. М. р. довж. становить понад 10 км, їхня заг. довж. 73,7 тис. км. Найбільше М. р. у басейнах Дунаю (17,6 тис.), Дні­пра (15,4 тис.) та Дністра (14,9 тис.). На М. р. в Україні збудовано понад 49,4 тис. ставків. Від­повід­но до «Водної рамкової директиви» (ВРД) ЄС (2000), положе­н­ня якої імплементуються у водне законодавство України, площа водозбору М. р. складає 10–100 км². Тому за ВРД в Україні всього нараховується 19,8 тис. М. р. сумар. довж. 59,2 тис. км, з них довж. понад 10 км — 1746 з сумар. довж. 24,3 тис. км. Гідрол. режим М. р. рівнин. частини тер. України характеризується весняною повін­ню, низькою літньою межен­ню з окремими дощовими паводками, не­знач. осін. під­вище­н­ням водності, низькою зимовою межен­ню, яка досить часто порушується паводками під час від­лиг. За весняну повінь проходить від 40 до 80 %, а на деяких М. р. на Пд. України — до 90 і навіть 100 % річного стоку. При цьому кожна М. р. має свої особливості. У живлен­ні М. р. Карпат і Крим. гір значну частку становлять дощові води, тому найбільшими для них є витрати дощових паводків. М. р. люди з давніх часів використовували для питного водопо­стача­н­ня, вилову риби, влаштува­н­ня водяних млинів, згодом — малих ГЕС. Унаслідок посиле­н­ня антропоген. впливу значна кількість М. р. де­градувала, а багато з них зовсім зникли. Ступ. за­брудне­н­ня М. р. значно вищий порівняно із серед. і великими, оскільки вони мають нижчу само­очисну здатність. М. р. несуть за­бруднену воду в річки, в які вони впадають. 1988–94 в Україні здійснювалася спроба паспортизації М. р., але було обстежено лише 2,5 тис. водотоків (4 %). Стан більшості М. р. України оцінюють як критичний, осн. причинами якого вважають: за­брудне­н­ня госп.-по­бут., пром. та с.-г. стіч. водами; ро­зорюва­н­ня водозборів; замулюва­н­ня русел; високу зарегульованість стоку; осуше­н­ня боліт, які є джерелами живле­н­ня багатьох М. р. Для збереже­н­ня М. р. прийнято низку норматив. актів, зокрема заборонено змінювати рельєф на водозборі М. р., випрямляти рус­ло, ро­зорювати заплаву, вести будівництво на від­стані 25 м від урізу води тощо, перед­бачено створе­н­ня водо­охорон. смуг.

Літ.: Яцик А. В., Бишовець Л. Б., Богатов Є. О. та ін. Малі річки України. К., 1991; Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України. К., 2001; Хімко Р. В., Мережко О. І., Бабко Р. В. Малі річки — дослідже­н­ня, охорона, від­­новле­н­ня. К., 2003; Загальна гідрологія. К., 2008; Водний фонд України. Штучні водо­йми — водо­сховища і ставки. К., 2014; Гребінь В. В., Хільчевський В. К., Бабій П. О. та ін. Оцінка річкової мережі басейну Росі за типологією річок згідно Водної рамкової директиви Європейського Союзу // Гідрологія, гідрохімія і гідро­екологія. 2015. № 2(37).

В. К. Хільчевський, В. В. Гребінь

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю