МАЛА́КОВ Василь Федорович (05(18). 04. 1902, с. Нижня Верея Владимир. губ., Росія — 01. 04. 1988, Київ) — журналіст, драматург. Батько Георгія та Дмитра, дід Олени Малакових. Учасник 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди. Навч. в Одес. гімназії Іліади (1910–18), Моск. транс­порт­но-екон. ін­ституті (1930–32). Учителював на Поділ­лі (1919–22); працював журналістом (1923–28); на інж. посадах на автотранс­порті (1929–41); завідувач від­ділу в Укр. театр. товаристві (1946–50); завідувач від­ділу тех. інформації Укр. НДІ будівництва (1950–57); вченим секр. від­ділу тех. інформації Академії будівництва і архітектури УРСР (1958–62; усі — Київ). Автор кореспонденцій, повістей, оповідань, нарисів, пʼєси «Людина живе тільки раз» (1946; у 1947–50 йшла на сценах Сум., Рівнен., Житомир., Микол., Проскурів. (нині Хмель­ницький), Бердичів. (Житомир. обл.) театрів), а також пʼєс у спів­­авт. із Д. Шкневським — «Державна справа» (1940; Київ. укр. драм. театр ім. І. Франка, Сталін. (нині Донецьк) укр. муз.-драм. театр ім. Артема), «Петер­бурзькі ночі» (1948–62; драм. театри у Він­ниці, Львові, Полтаві, Дні­пропетровську (нині Дні­про), Хмельницькому, Запоріж­жі, Сімферополі), «Схвильоване море» (1959–62; Львів. укр. драм. театр ім. М. Заньковецької, Дні­­проп. укр. драм. театр ім. Т. Шев­ченка).