Малаков Дмитро Васильович
МАЛА́КОВ Дмитро Васильович (13. 10. 1937, Київ — 10. 01. 2019, там само) — краєзнавець. Син Василя, брат Георгія, чоловік Ірини Малакових. Премія ім. Д. Яворницького (2012). Закін. Київ. інж.-буд. інститут (1960). Працював 1960–64 в Упр. тепл. мережами «Київенерго»; 1964–77 — на київ. заводі «Арсенал»; 1977–92 — у Київ. НДПІ містобудування; 1992–95 — завідувач відділу міського побуту, 1995–2007 — заступник директора з наукової роботи, 2008–12 — старший науковий співробітник Музею історії Києва. Від 1970 у різноманіт. багатотираж. часописах та від 1984 у наук. збірках друкував істор.-краєзн. праці, які відзначаються глибоким знанням матеріалу та яскравою худож. мовою. Автор понад 10-ти путівників («По Брацлавщине», Москва, 1982; «По восточному Подолью», Москва, 1988; «По історичних містах Київської Русі», К., 1990 та ін.), мемуарів «Кияни. Війна. Німці» (2010), «Повоєння. Спогади киянина» (2013), альбомів «Киев Михаила Булгакова» (1990; 1993; співавт.), «Книжкові знаки Георгія Малакова» (1998), «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги» (2004), «Київ. 1939–1945» (2005), «Минувшина Немирова», «Немирів у малюнках Георгія Малакова» (обидва — 2008), «Київ. 1939–1945. Post scriptum» (2009), «У Києві 50-х» (2010), «Мальовнича Україна» (2011), «На Львівській площі Києва», «Георгій Малаков: життя і творчість» (співавт.; обидва — 2015), «Георгій Малаков: життя в малюнках і спогадах» (2016), а також статей до «Зводу пам’яток України. Київ», ЕСУ (усі — Київ). Учасник низки радіо- та телепередач з історії Києва.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Нариси з історії Києва: Навч. посіб. 2002 (співавт.); Особняки Києва. 2004 (співавт.); Прибуткові будинки Києва. 2009; Архітектор Григор’єв. Київський спадок. 2010; Архітектор Осьмак. Нездолана шляхетність. 2011; Архітектор Безсмертний. Доцільність і естетика. 2013; Архітектор Городецький. Архівні розвідки. 2013 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Дмитро Малаков: Бібліогр. покажч. К., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
