Малама Микола Дмитрович

МАЛА́МА Микола Дмитрович (10(22). 03. 1845, м. Катеринослав, нині Дні­про — 09(22). 07. 1913, м. Єкатеринодар, нині Краснодар, Ро­сія) — архітектор. Брат Я. Малами. Походив із дворян Полтав. губ. Навч. до 6-го кл. у 2-й Одес. гімназії. Ви­їхав до Бельгії, де закін. Ґент. університет зі ступ. цивіл. інж. (1869). Упр. шляхів сполуче­н­ня на Кавказі при­знач. канцеляр. службовцем 1-го роз­ряду, згодом — чиновник 12-го кл. Від 1876 — інж. Єреван. губерн. правлі­н­ня, згодом — міський інж. Владикавказа (Росія). Від­рядж. будувати до Ірану, за що персид. шахом нагородж. орденом Лева та Сонця 4-го ступ. Від 1892 — обл. архітектор Кубані. Спроектував палац наказ. отамана (1892–94), комору для зерна і млин (1890-і рр.), баню (1893), церкву Трьох Святителів з приділом на честь Благовіще­н­ня Пресвятої Богородиці для станиці Уманської, приміще­н­ня Кубан. громади сестер милосердя (1902, спільно з І. Мальгербом); приватні особ­няки. Від 1906 — гідротехнік Кубан. обл. Під його керівництвом подовжено Ангелін. канал (1906–09) для по­стача­н­ня пріс. води прилиман. таман. станицям (і зараз важлива частина зрошув. системи Кубані).

Завантажити статтю