Малама Яків Дмитрович

МАЛА́МА Яків Дмитрович (04(16). 11. 1841, м. Катеринослав, нині Дні­­про — 24. 12. 1912(06. 01. 1913), С.-Пе­тербург, похов. у маєтку Олександрівка Верх­ньодні­пров. пов. Катеринослав. губ.) — військовик. Брат М. Малами. Походив із дворян Полтав. губ. Генерал від кавалерії (1906). Закін. Петров. Полтав. кадет. корпус (1861), Костянтинів. військ. училище, Микол. академію Ген­­штабу (1868). Служив у Лубен. гусар. полку, від 1868 — у штабі Кавказ. військ. округу. Брав участь у воєн. діях у Турке­стані, рос.-турец. вій­ні 1877–78. У 1886–90 — старший пом. нач. Кубан. обл. і наказ. отамана Кубан. козац. війська; 1890–92 — нач­­штабу Київ. військ. округу; від 1892 — нач. Кубан. обл. і наказ. отаман Кубан. козац. війська. Зробив знач. внесок у екон. і культ.-осв. роз­виток краю, зокрема ініціював від­кри­т­тя перших шкіл для гірських народів Пн. Кавказу, сприяв проведен­ню від 1895 у м. Єкатеринодар (нині Краснодар, РФ) Шевченків. роковин із обовʼязк. присутністю пред­ставників військ. і цивіл. адміністрації, друку книг українською мовою, ви­дан­ню до 200-річчя Кубан. козац. війська (1896) фун­даментал. праць з історії та культури кубанців, діяльності Товариства любителів історії Кубан. обл. (засн. 1897) та ін. 1904–06 — пом. намісника імператора на Кавказі, командувач Кавказ. військ. округу; від 1906 — чл. Військ. ради. Його імʼям на­зване село, засн. на­прикінці 19 ст. на лівому березі р. Кубань (нині Краснодар. краю).

Завантажити статтю