МАЛА́МА Павло Микола­йович (1862 — ?) — громадсько-політичний діяч. Походив із дворян Полтав. губ. Закін. Полтав. військ. г-зію, Микол. кавалерій. училище (1881). До 1888 пере­бував на військ. службі. Ви­йшовши у від­ставку, став земле­власником на Полтавщині. За­ймався племін. тварин­ництвом та птахівництвом, зробив вагомий внесок у роз­веде­н­ня тулуз. гусей, сприяв роз­витку козівниц­тва. Мав завод з роз­веде­н­ня коней верх. порід, ре­продуктор сірої укр. худоби. Почес. мировий суддя, повіт. губерн. гласний від Кременчуц. пов. (1894–1916), депутат 3-ї Держ. думи від Полтав. губ. (1907–08). Актив. чл. діяльності Кременчуц. с.-г. товариства, зокрема 1897–1903 був його головою; від 1903 — віце-президент, від 1907 — почес. чл. Полтав. с.-г. товариства. Сприяв ви­пробуван­ню іноз. с.-г. техніки, зокрема амер. диск. землероб. знарядь, у результаті цієї роботи під­готував пр. «Испытание сельскохо­­зяй­ствен­ных машин и орудий в Кременчугском уезде» (Кременчуг, 1898). Ред. полтав. тижневика «Хуторянинъ» (1906–07). Член правлі­н­ня Полтав. земел. банку (1902–17), голова його оцінювал. комісії. Сприяв роз­витку селян. госп-в, надавав селянам кошти для від­шкодува­н­ня збитків унаслідок згуб. дії природ. аномалій. Оплатив устаткува­н­ня для вет. лікарні у м-ку Глобине (нині місто Полтав. обл.). Брав участь у роботі Полтав. вченої архів. комісії. 12 січня 1918 заарешт. більшовиками. Подальша доля неві­дома.