Малашко Михайло Васильович

МАЛА́ШКО Михайло Васильович (04. 11. 1885, с. Георгіївка Маріупольського пов. Катеринославської губ., нині Покровського р-ну Донецької обл. — 10. 04. 1920, м. Катеринослав, нині Дні­про) — військовик, політичний діяч. Служив у рос. армії (військ. фельдшер). Після Лютн. революції 1917 обраний чл. Всеукр. ради військ. депутатів і УЦР. Належав до партії лівих есерів. На­прикінці 1917 при­знач. заст. комісара УЦР у Донец. бас. Навесні 1919 — один із актив. учасників пов­ста­н­ня під проводом М. Григорʼєва, після його загибелі на деякий час при­єд­нався до махнов. руху. Очолював кіш Вільного козацтва, що складався із 4-х полків. На­прикінці листопада 1919 року під час пов­ста­н­ня проти Добровол. армії генерала А. Де­нікіна разом із А. Гулим-Гуленком взяв під контроль залізницю від м. Знамʼянка (нині Кіровогр. обл.) до Катеринослава та звільнив від білогвардійців м. Верх­ньодні­провськ (нині Дні­проп. обл.), де у грудні того ж року сформував і очолив Тимчас. уряд Херсонщини. Після роз­грому денікінців із тактич. міркувань під­порядкувався командуван­ню Червоної армії, його загони реорганізовано у 4-у Окрему бригаду. Однак М. продов­жував агітувати насел. за самост. Україну, за­проваджував у школах навч. українською мовою, роз­ганяв ревкоми, роз­зброював рад. міліцію. У березні 1920 вибив червоноармійців із Верх­ньодні­провська та намагався роз­горнути антибільшов. пов­­стан. рух на Пд. України. У липні того ж року заарешт. чекістами, загинув у Катеринослав. ЧК.

Завантажити статтю