Малашко Михайло Васильович

МАЛА́ШКО Михайло Васильович (04. 11. 1885, с. Георгіївка Маріупольського пов. Катеринославської губ., нині Покровського р-ну Донецької обл. — 10. 04. 1920, м. Катеринослав, нині Дніпро) — військовик, політичний діяч. Служив у рос. армії (військ. фельдшер). Після Лютн. революції 1917 обраний чл. Всеукр. ради військ. депутатів і УЦР. Належав до партії лівих есерів. Наприкінці 1917 признач. заст. комісара УЦР у Донец. бас. Навесні 1919 — один із актив. учасників повстання під проводом М. Григор’єва, після його загибелі на деякий час приєднався до махнов. руху. Очолював кіш Вільного козацтва, що складався із 4-х полків. Наприкінці листопада 1919 року під час повстання проти Добровол. армії генерала А. Денікіна разом із А. Гулим-Гуленком взяв під контроль залізницю від м. Знам’янка (нині Кіровогр. обл.) до Катеринослава та звільнив від білогвардійців м. Верхньодніпровськ (нині Дніпроп. обл.), де у грудні того ж року сформував і очолив Тимчас. уряд Херсонщини. Після розгрому денікінців із тактич. міркувань підпорядкувався командуванню Червоної армії, його загони реорганізовано у 4-у Окрему бригаду. Однак М. продовжував агітувати насел. за самост. Україну, запроваджував у школах навч. українською мовою, розганяв ревкоми, роззброював рад. міліцію. У березні 1920 вибив червоноармійців із Верхньодніпровська та намагався розгорнути антибільшов. повстан. рух на Пд. України. У липні того ж року заарешт. чекістами, загинув у Катеринослав. ЧК.

Літ.: Коваль Р. Багряні жнива Української революції: 100 історій і біографій учасників Визвольних змагань. 2-е вид. К., 2005; Мєдвєдєв А. Головний отаман Донецького кряжу — Михайло Малашко // Старий рудник: Істор.-краєзн. альм. З., 2024.

Р. М. Коваль

Рекомендована література

Коваль Р. Багряні жнива Української революції: 100 історій і біографій учасників Визвольних змагань. 2-е вид. К., 2005;
Мєдвєдєв А. Головний отаман Донецького кряжу – Михайло Малашко // Старий рудник: Істор.-краєзн. альм. З., 2024.