Малиновська Маргарита Юріївна

МАЛИНО́ВСЬКА Маргарита Юріївна (псевд.: М. Морозенко, М. Юренко, Світлана Ромашка; 22. 11. 1941, с. Уйма Локачин. р-ну Волин. обл., нині в складі смт Локачі — 22. 10. 1983, Київ, похов. у Луцьку) — письменниця, журналістка, літературний критик. Член СПУ (1965; відп. секр. комісії з драматургії). Лауреатка Всесоюз. літ. конкурсу ім. М. Островського (1979), премії в галузі літ.-худож. критики ім. О. Білецького (1988, посмертно). Зі шкіл. років співпрацювала з обл. газетою. Після закінчення (1958) серед. школи № 1 у Луцьку 4 р. була літ. працівником і завідувач відділу в рай. газетах на Волині. Навч. на факультеті журналістики Львів., а потім Київ. університету (закін. 1966). Працювала завідувач відділу критики ж. «Вітчизна», заст. гол. ред. г. «Літературна Україна», на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Від 1963 виступала з літ.-крит. статтями та рец. у всеукр. і всесоюз. газетах та журналах. Член СПУ стала не маючи влас. книги, що стало свідченням її неординар. хисту й авторитету. М. — авторка літ.-крит. кн. «Синтез важкої води: Новела одного року» (1967), «Любов до життя: Нотатки критика» (1968), «Олесь Гончар» (1971), «Древо дружби (Леонід Леонов і Україна)» (1979); романи «Гримучі озера» (1977), «Полісся» (1980; усі — Київ) високо оцінені тогочас. критикою. Постать М. була однією з визначал. в укр. літ. житті 1960–80-х рр. Її аналітичність, уміння відстежувати й аналізувати тенденції розвитку красного письменства, давати точні та яскраві характеристики новим явищам, тяжіння до узагальнень та широких контекстів, здатність зацікавити читача, а також безкомпромісність, послідовність в обстоюванні принципової позиції стали запорукою її високого авторитету серед літераторів. У полі зору М. — творчість її сучасників, особливо укр. шістдесятників, зокрема І. Драча, М. Вінграновського, В. Симоненка, Є. Гуцала, В. Дрозда, Гр. Тютюнника. Зажила слави також своїми дошкул. і влуч. літ. пародіями. М. була першою серед критиків, котрі підтримали роман О. Гончара «Собор»: її ст. «Життя в романі», вперше опубл. як рец. на журнал. публікацію цього роману («Літературна Україна», 1968, 19 січня), викликала відверте невдоволення високопоставлених парт. чиновників. Померла за загадк. обставин. За офіц. версією, причина смерті — серц. напад.

Завантажити статтю