Малиновська Маргарита Юріївна

МАЛИНО́ВСЬКА Маргарита Юріївна (псевд.: М. Морозенко, М. Юренко, Світлана Ромашка; 22. 11. 1941, с. Уйма Локачин. р-ну Волин. обл., нині в складі смт Локачі — 22. 10. 1983, Київ, похов. у Луцьку) — письмен­ниця, журналістка, літературний критик. Член СПУ (1965; відп. секр. комісії з драматургії). Лауреатка Всесоюз. літ. конкурсу ім. М. Островського (1979), премії в галузі літ.-худож. критики ім. О. Білецького (1988, посмертно). Зі шкіл. років спів­працювала з обл. газетою. Після закінче­н­ня (1958) серед. школи № 1 у Луцьку 4 р. була літ. працівником і завідувач від­ділу в рай. газетах на Волині. Навч. на факультеті журналістики Львів., а потім Київ. університету (закін. 1966). Працювала завідувач від­ділу критики ж. «Вітчизна», заст. гол. ред. г. «Літературна Україна», на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Від 1963 ви­ступала з літ.-крит. ста­т­тями та рец. у всеукр. і всесоюз. газетах та журналах. Член СПУ стала не маючи влас. книги, що стало свідче­н­ням її неординар. хисту й авторитету. М. — авторка літ.-крит. кн. «Синтез важкої води: Новела одного року» (1967), «Любов до життя: Нотатки критика» (1968), «Олесь Гончар» (1971), «Древо дружби (Леонід Леонов і Україна)» (1979); романи «Гримучі озера» (1977), «Поліс­ся» (1980; усі — Київ) високо оцінені тогочас. критикою. По­стать М. була однією з ви­значал. в укр. літ. житті 1960–80-х рр. Її аналітичність, умі­н­ня від­стежувати й аналізувати тенденції роз­витку красного письменства, давати точні та яскраві характеристики новим явищам, тяжі­н­ня до узагальнень та широких контекс­тів, здатність зацікавити читача, а також без­ком­промісність, послідовність в об­стоюван­ні принципової позиції стали запорукою її високого авторитету серед літераторів. У полі зору М. — творчість її сучасників, особливо укр. шістдесятників, зокрема І. Драча, М. Він­грановського, В. Симоненка, Є. Гуцала, В. Дрозда, Гр. Тютюн­ника. Зажила слави також своїми дошкул. і влуч. літ. пародіями. М. була першою серед критиків, котрі під­тримали роман О. Гончара «Собор»: її ст. «Життя в романі», вперше опубл. як рец. на журнал. публікацію цього роману («Літературна Україна», 1968, 19 січня), викликала від­верте не­вдоволе­н­ня високопо­ставлених парт. чиновників. Померла за загадк. об­ставин. За офіц. версією, причина смерті — серц. напад.