Малиновський Іоаннікій Олексійович
МАЛИНО́ВСЬКИЙ Іоаннікій Олексійович (04(16). 11. 1868, м. Острог, нині Рівнен. обл. — 12. 01. 1932, Київ) — історик права. Чоловік Марії Кониської — дочки О. Кониського. Доктор держ. права (1912), академік ВУАН (1925). Навч. у Остроз. гімназії, закін. Колегію П. Ґалаґана (1888) і Університет св. Володимира (1892) у Києві. Відтоді викладав у Київ. кадет. корпусі, учителював; від 1895 — професор. стипендіат, приват-доцент, доцент кафедри історії руського права Університету св. Володимира; від 1898 — екстраординар., від 1904 — ординар. професор кафедри історії рос. права Томського університету (Росія). Водночас 1905–06 і 1907–10 — співред. г. «Сибирская жизнь». 1911 звільнений з роботи, 1912 засудж. до 1-го місяця ув’язнення за публікацію праці «Кровавая месть и смертныя казни» (вып. 2, Томскъ, 1909; Острог, 2014), що, на думку суддів, містила заклики до повалення існуючого ладу (амністов. з нагоди 300-річчя Дому Романових). Від 1913 — екстраординар. професор кафедри історії рос. права Варшав. університету, який під час 1-ї світової війни 1915 переведено до м. Ростов-на-Дону (Росія), а 1917 перейм. у Донський університет. Після Лютн. революції 1917 брав активну участь у діяльності місц. кадет. організації, обирався головою комісаріату Ростова-на-Дону, гласним міської думи та головою культ.-осв. комісії міської управи; восени 1919 входив до складу ради при Упр. нар. освіти уряду А. Денікіна. Після встановлення у Ростові-на-Дону рад. влади 30 червня 1920 заарешт. за доносом і засудж. як контрреволюціонер до розстрілу. У зв’язку з клопотанням наук. громадськості та відомих рад. діячів вирок замінено на 15 р. позбавлення волі, які 1921 внаслідок амністії трансформувалися у 5-річне ув’язнення. Від 1926 мешкав у Києві, працював у ВУАН: голова Комісії для виучування звичаєвого права і секції кримінал. права Комісії для виучування рад. права, заступник голови комітету Кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка, співроб. Комісії для виучування історії зх.-руського та укр. права, чл. Археогр. комісії та ін. Також був головою Товариства укр. правників і заступник голови Істор. товариства Нестора-літописця. Спеціалізувався з історії права часів Київ. Русі та Литовсько-Руської держави, звичаєвого і рад. права. 2011 його ім’ям названо Інститут права Нац. університету «Остроз. академія», де відтоді проводять щорічні Міжнар. наук.-практ. конф. «Малиновські читання».
Додаткові відомості
- Основні праці
- Ученіе о преступленіи по Литовскому статуту. К., 1894; Острог, 2012; Рада Великаго княжества Литовскаго въ связи съ Боярской думой древней Россіи. Томскъ, 1904. Ч. 1; 1912. Ч. 2; Кровавая месть и смертныя казни. Вып. 1–2. Томскъ, 1908–09; Острог, 2014; Лекціи по исторіи русскаго права. Ростов-на-Дону, 1918; Москва, 2015; Радянські поправчо-трудові установи порівнюючи з буржуазними тюрмами. К., 1928; Острог, 2013; Стародавній державний лад східних слов’ян і його пізніші зміни. К., 1929; Острог, 2016.
Рекомендована література
- Усенко І., Циганкова Е. У пошуках історичних коренів сучасності: До 125-річчя від дня народження О. О. Малиновського // Вісн. АНУ. 1993. № 9;
- Наукова спадщина академіка О. О. Малиновського і сучасність: Мат. Всеукр. наук.-практ. конф., 4–6 груд. 2008. Р.; К., 2010;
- Попелюшко В. О. Академік Іоникій Олексійович Малиновський (1868–1932 рр.) — видатний науковий, просвітницький, політичний та громадський діяч // Часопис Нац. університету «Остроз. академія». Сер. Право. 2011. № 2(4); Берзін П. Оникій Олексійович Малиновський — вчений, який заплатив свободою за свої наукові й політичні принципи // Юрид. Україна. 2016. № 5–6.
Завантажити статтю
Людина 
