Малиновський Олександр Іванович
МАЛИНО́ВСЬКИЙ Олександр Іванович (10(23). 04. 1915, Київ — 19. 08. 1976, там само) — архітектор. Член СА УРСР (1941). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закін. Київ. інж.-буд. інститут (1940; викл. Й. Каракіс). Під час навч. працював у буд. і проект. організаціях Києва, зокрема «Київбуді», Архіт. майстерні № 1, «Діпротрансі», «Укрцивілпроекті», «Шкілпроекті»; 1945–74 — в інституті «Київпроект»: 1962–74 — керівник архіт. майстерні; водночас 1966–76 — у Київ. худож. інституті: від 1968 — доцент У 1950-х рр. розробляв проекти у традиціях архіт. класики, поєднаних з рисами нац. архітектури, вимогами функціон. і конструктив. доцільності та худож. виразності образ. вирішення; у 1960–70-х рр. — у чітких конструктив. формах. Один з ініціаторів застосування буд. кераміки. Прагнув враховувати особливості історично сформов. забудови та ландшафту. У складі автор. колективів брав участь у проектуванні річк. технікуму на вул. Фрунзе (нині Кирилівська), № 9 (1949–53), генплану та забудови вул. Хрещатик (1949–56), також на цій вулиці — входу у Пасаж (1948–50), будинків Міністерства с. господарства УРСР (№ 24), міськради (№ 36) і профспілок (№ 2, 1978), житл. будинків (№ 15, № 19, № 23, № 25, № 27; усі — 1950–58); реконструкції Майдану Незалежності (1976–91); на вул. Червоноармійська (нині Велика Васильківська) — житл. будинків (№ 6, № 20, № 36; усі — 1949–51), наук. комплексу «Знання» (№ 57, 1971–80); ресторану «Млин» у Гідропарку (1958–61), ст. метро «З-д “Більшовик”» (нині «Шулявська»), готелю на вул. Р. Люксембург (нині Липська), № 3 (обидва — 1963), пам’ятника закатованим у Дарниц. концтаборі (1968) у Києві; аеропорту «Бориспіль» (Київ. обл., 1959–65), особняків (побл. м. Ялта, нині АР Крим; 1956).
Рекомендована література
- Добровольский А. В., Асеев Ю. С. Архитектор А. И. Малиновский // СиА. 1985. № 11;
- Вулиця Хрещатик: від проекту реконструкції до сьогодення: [Альбом]. Х., 2011.
Завантажити статтю
Людина 
