Малиновський Олександр Іванович

МАЛИНО́ВСЬКИЙ Олександр Іванович (10(23). 04. 1915, Київ — 19. 08. 1976, там само) — архітектор. Член СА УРСР (1941). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закін. Київ. інж.-буд. ін­ститут (1940; викл. Й. Каракіс). Під час навч. працював у буд. і проект. організаціях Києва, зокрема «Київбуді», Архіт. майстерні № 1, «Ді­протрансі», «Укрцивіл­проекті», «Шкіл­­проекті»; 1945–74 — в ін­ституті «Київ­проект»: 1962–74 — керівник архіт. майстерні; водночас 1966–76 — у Київ. худож. ін­ституті: від 1968 — доцент У 1950-х рр. роз­робляв проекти у традиціях архіт. класики, по­єд­наних з рисами нац. архітектури, вимогами функціон. і кон­структив. доцільності та худож. виразності образ. виріше­н­ня; у 1960–70-х рр. — у чітких кон­структив. формах. Один з ініціаторів за­стосува­н­ня буд. кераміки. Прагнув враховувати особливості історично сформов. забудови та ландшафту. У складі автор. колективів брав участь у проектуван­ні річк. технікуму на вул. Фрунзе (нині Кирилівська), № 9 (1949–53), ген­плану та забудови вул. Хрещатик (1949–56), також на цій вулиці — входу у Пасаж (1948–50), будинків Міністерства с. господарства УРСР (№ 24), міськради (№ 36) і проф­­спілок (№ 2, 1978), житл. будинків (№ 15, № 19, № 23, № 25, № 27; усі — 1950–58); рекон­струкції Май­дану Незалежності (1976–91); на вул. Червоноармійська (нині Велика Васильківська) — житл. будинків (№ 6, № 20, № 36; усі — 1949–51), наук. комплексу «Зна­н­ня» (№ 57, 1971–80); ресторану «Млин» у Гідропарку (1958–61), ст. метро «З-д “Більшовик”» (нині «Шулявська»), готелю на вул. Р. Люксембург (нині Липська), № 3 (обидва — 1963), памʼятника закатованим у Дарниц. концтаборі (1968) у Києві; аеропорту «Борис­піль» (Київ. обл., 1959–65), особняків (побл. м. Ялта, нині АР Крим; 1956).

Завантажити статтю