Малицький Микола Лукич

МА́ЛИЦЬКИЙ Микола Лукич (псевд. — М. Віконський; 03. 10. 1888, с. Вікно, нині Гусятин. р-ну Терноп. обл. — 27. 05. 1943, Архангел. обл., РФ) — громадський діяч. Чоловік Дарії Віконської. Закін. укр. гімназію в Тернополі (1910), Львів. університет (1914). Від 1916 викладав укр. мову і літературу в гімназії у Тернополі. У листопаді 1918 брав участь у встановленні укр. влади в місті, редагував г. «Голос Поділля» та «Український голос» (публікував статті й вірші). Служив поручником в УГА. Потрапив у польс. полон, 1919–20 утримувався в таборі для інтернованих у м. Тухоль (нині Куявсько-Помор. воєводства, Польща). Від 1921 вів власне госп-во у с. Шляхтинці (нині Терноп. р-ну Терноп. обл.), надавав фінанс. допомогу укр. товариствам, зокрема «Просвіта», «Сокіл», а також укр. гімназії «Рідної школи». Від 1935 — чл. ЦК УНДО, від якого 1938 обраний сенатором Польщі. Був секр. сенату; входив до Укр. парламент. репрезентації. 17 грудня 1939 заарешт., 26 квітня 1940 засудж. до 8-ми р. таборів. Загинув в ув’язненні.

Літ.: Гуцал П. Педагог, підприємець, громадський діяч (доля і недоля Миколи Малицького) // Реабіліт. історією: Терноп. обл. Кн. 2. Т., 2012.

П. З. Гуцал