МА́ЛИЦЬКИЙ Федір Михайлович (01. 03. 1900, с. Долгобичів на Холмщині, нині однойм. ґміна Люблін. воєводства, Польща — 21. 07. 1988, Київ) — письмен­ник. Член СПУ (1959). Учасник 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди. Закін. Київ. ІНО (1929). Під час 1-ї світової вій­ни разом із батьком емігрував до Росії, де працював на Тульс. патрон. заводі. 1918 вступив до Єпіфан. учител. гімназії, а через рік повернувся на Холмщину, де проживав до 1920. Після вступу в цей край Червоної армії ви­­їхав до Житомира, де навч. в учи­тел. гімназії. Вчителював. Літ. діяльність роз­почав 1924 на Кубані, де пере­бував від 1923, нарисом «Осокори шумлять» (г. «Радянський станичник»). Учасник літ. організації «Західня Україна», спілки селянських письмен­ників «Плуг». Основна тематика його творчості — рев. боротьба зх.-укр. трудящих проти польс.-шляхет. гніту, їхні духовно-визв. порива­н­ня. Друкувався у періодиці Харкова і Києва, зокрема ж. «Західня Україна». Автор зб. нарисів «Колективними шляхами» та оповідань «На панських ланах» (обидві — Харків; Київ, 1931), автобіогр. кн. «Дороги життя» (1975), істор.-біогр. поем «Юрій Котермак» (про Юрія Дро­гобича) і «Мудрець з Чорнух» (про Г. Сковороду), зб. пісень «На крилах пісні» (1985; обидві — Київ). Найві­доміший проз. твір — повість «Бистрий Буг» (Х.; К., 1931; К., 1966) — про життя й побут холмщаків до 1-ї світової вій­ни. Окремі твори М. пере­кладені російською мовою. Низку поезій присвятив Т. Шевченку (цикли віршів «Невмирущий Кобзар», сонетів «Тарас Шевченко»). Свої враже­н­ня від по­їздки 1923 на могилу поета зафіксував в оповідан­ні «Жива легенда» (1975). 26 лютого 1933 заарешт., 9 травня того ж року за участь у контр­рев. організації засудж. до 3-х р. увʼязне­н­ня у концтаборах. Покара­н­ня від­бував у Дмитров. ви­правно-труд. таборі (Моск. обл.), звільнений 1935. Реабіліт. 1959.