Костянтин

КОСТЯНТИ́Н (Дяков Костянтин Григорович; 21. 05. 1864, с. Стара Водолага Валків. пов. Харків. губ., нині Но­­воводолаз. р-ну Харків. обл. — 10. 11. 1937, Київ) — церковний діяч РПЦ. Закін. Харків. духовну семінарію. 22 жовтня 1891 прийняв ієрей. свячення від архі­єпископа Харківського і Охтир­ського Амвросія (Ключарева), служив у Покров. соборі Чугуєва (нині Харків. обл.). Від 1897 — свя­щеник Христо-Різдвяної церкви, водночас — законовчитель у навч. закладах Харкова. 1923 заарешт., через 2 місяці звільнений. 8 вересня 1924 прийняв чернечий постриг. 21 вересня того ж року хіротонізов. на єпископа Сумського, вікарія Харків. єпархії. 1926 заарешт. удруге. Від 12 ли­стопада 1927 — архієпископ Хар­ківський і Охтирський, від 1929 — тимчасово архієпископ Дніпро­петровський. Член Тимчас. Патріар­шого Священ. Синоду (1927). 18 травня 1932 возвед. у сан ми­трополита, перебував на Харків. каф., отримав титул екзарха всієї України. Влітку 1934 признач. митрополитом Київським і переїхав до Києва. 16 ве­ресня 1937 заарешт. знову за звинуваченням в участі у контррев. антирад. організації. Помер під час допиту. 18 жовтня 1993 канонізований, 2016 включений до складу Собору новомучеників та сповідників Катеринославських.

Завантажити статтю