«КИ́ЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВО́Д» Державна акціонерна холдингова компанія Під­порядковано Космічному агентству України Державному. До складу ДАХК «К. р.» (голова правлі­н­ня–­президент — С. Гнатюк) входять під­приємства: Київський радіозавод (директор — М. Сторожук), «Елміз», «РСВ-Радіозавод», «Модуль», Інструментальний завод, «Гарантспец­сервіс», «Елекон», «Транс­порт­ник», «Енергетик», «Схід», «Контур», «Каскад», «Синтез», «Явір», телевізійний завод «Славутич», науково-виробничий комплекс «Курс». Вони виробляють системи управлі­н­ня космічними апаратами та звʼязку; АТС і апаратуру ущільне­н­ня ІКМ 15/30, «ФАКЕЛ»; касові апарати, телевізори, зварювальну техніку, зарядні при­строї, медичну апаратуру тощо. Київський радіозавод, науково-виробничий комплекс «Курс», «Елміз», «Гарантспец­сервіс», «Енергетик» (остан­ні чотири в минулому від­повід­но — кон­структорське бюро; збиральне виробництво; від­діл комплексних ви­пробувань та гарантійного обслуговува­н­ня; служба головного енергетика) створено 1996 в результаті ре­структуризації ВО «Київський радіозавод», яке в свою чергу веде історію від заводу союзного значе­н­ня № 679 (п/с 244; було під­порядковано Міністерству оборон­ної промисловості; засновано 1953 на базі заводу запасних частин Міністерства шляхів сполуче­н­ня). До Київського радіозаводу після ре­структуризації ВО уві­йшли виробництва: монтажно-складальне (випуск касових апаратів спеціального при­значе­н­ня — банківських, поштових та швейних побутових машин), механічне (різноманітні деталі для під­приємств ДАХК), ливарне (лиття: кольорове з алюмінієвих і цинкових сплавів АК-12, -74, ЦАМ 4-1; під тиском площиною до 1143 см2 та вагою до 4 кг; в кокіль з роз­мірами 600×500×100; по моделях із сталі 34×45×50 і роз­мірами до 200×100×100), покри­т­тя (лакофарбове 600×1000; гальванічне: цинкува­н­ня, кадмува­н­ня, анодува­н­ня, нікелюва­н­ня, хромува­н­ня, посрібне­н­ня, пасува­н­ня деталей із легованих сталей). ВО «Київський радіозавод» було сформоване як значне виробниче і науково-технічний комплекс зі створе­н­ня та виготовле­н­ня складних систем управлі­н­ня і радіотехнічних комплексів для ракетно-космічної техніки з викори­ста­н­ням новітніх технологій, мікро­електроніки та точної механіки. Протягом існува­н­ня спів­працювало з низкою великих ракетних заводів СРСР і суміжних під­приємств, а також екс­плуатуючих організацій. Воно здійснювало освоє­н­ня та серійне виробництво систем управлі­н­ня бо­йових ракетних комплексів стратегічного при­значе­н­ня, зокрема брало участь у створен­ні всіх чотирьох поколінь між­континентальних балістичних ракет, яке очолював головний кон­структор, двічі Герой Соціалістичної Праці М. Янгель, — від ракети Р-12 (8К63) до славнозвісних Р-36М2 (15А18М) шахтного та РТ-23УТ­ТХ (15Х52) залізничного базува­н­ня. Виготовляло також товари народного вжитку, зокрема телевізійні при­ймачі «Восход» і «Славутич». За освоє­н­ня бо­йових ракетних комплексів і забезпече­н­ня по­стача­н­ня їх у війська ВО «Київський радіозавод» 1961 нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, 1976 — орденом Леніна. Директори: О. Науменко (1953–54), О. Кулєзнєв (1955–56), М. Дубровський (1956–58), В. Славгородський (1958–60), Б. Ястребов (1960–70), Д. Топчій (1970–96; у 1964–70 був головним інженером; 1968 став лауреатом Державної премії СРСР, 1989 — Ленінської премії, 1996 — Державної премії України у галузі науки і техніки). Серед провід­них працівників — А. Гудименко (Ленінська премія, 1964), Б. Василенко (1976–95 — головний інженер), В. Никодименко, О. Пулеметов (остан­ні троє — лауреати Державної премії СРСР, 1980), Ю. Скубко (Державна премія СРСР, 1982), М. Сафронов (Державна премія СРСР, 1983), Г. Ляхевич (Державна премія СРСР, 1987), В. Столяровський, В. Комаров, П. Подоплєлов (остан­ні троє — лауреати Державної премії СРСР, 1989), В. Дехтярьов (Державна премія СРСР, 1990), Г. Семенченко (Державна премія УРСР у галузі науки і техніки, 1975), О. Качура (Державна премія УРСР у галузі науки і техніки, 1984).