Космічне агенство України
КОСМІ́ЧНЕ АГЕ́НТСТВО УКРАЇ́НИ Державне (ДКАУ) — центральний орган виконавчої влади України, який забезпечує формування та реалізацію державної політики в галузі космічної діяльності. Створ. 1992. До 2010 — Національне. Наприкінці 1991, після розпаду СРСР, Україна успадкувала майже третину рад. ракетно-косміч. потенціалу.
Після оголошення Україною без’ядер. статусу міжконтинентал. бойові ракети, розташ. на її тер., знято з бойового чергування та демонтовано, а вітчизн. ракетно-косміч. комплекс переорієнтовано виключно на мирні цілі. 1998 під упр. Агентства передано понад 30 КБ, наук. організацій і установ, військ. частин і пром. підприємств, які безпосередньо займалися косміч. діяльністю. Серед них — дніпроп. КБ «Південне ім. М. Янгеля» і Південний машинобудівний завод ім. О. Макарова, харків. — підприємства «Комунар» і «Хартрон» та Радіотехнічних вимірювань Науково-дослідний інститут, київ. — ЦКБ і завод «Арсенал», завод «Київприлад», крим. — Євпаторій.
Центр дальнього косміч. зв’язку (нині Космічних засобів управління та випробування Національний центр). Нині у структурі ДКАУ — 2 департаменти (косміч. комплексів; косміч. вироб. інфраструктури та кооперації) та 5 упр. (фінанс. забезпечення косміч. діяльності; спец. програм; міжнар. зв’язків; косміч. наук. дослідж. та телекомунікац. систем; організац. забезпечення косміч. діяльності). Для обговорення найважливіших напрямів діяльності та розвитку косміч. галузі у ДКАУ діє Колегія та Наук.-тех. рада. Наук.-тех. політику Агентства в косміч. галузі координує Космічних досліджень Інститут НАНУ та Державного космічного агентства України. Осн. завдання: формування та реалізація держ. політики, інформування та роз’яснення щодо її здійснення, підготовка та реалізація міжнар. проектів, забезпечення нормативно-правового регулювання, надання адм. послуг і виконання контрольно-нагляд. функції, упр. об’єктами держ. власності у сфері косміч. діяльності. Спільно з НАНУ видає ж. «Космічна наука і технологія» та «Проблемы управления и информатики». Голова — Ю. Алексєєв (від 2010).
Завантажити статтю
