КИПОРЕ́НКО-ДОМА́НСЬКИЙ Юрій Степанович (справжнього — Кипоренко; 12(24). 03. 1888, Харків — 06. 08. 1955, Київ) — спів­ак (драматичний тенор), педагог. Доцент (1952). Народний артист УРСР (1936). Сталінcька премія (1949). На­вчався у Харківському музичному училищі (1905–06). Брав уроки співу в С. Лапинського в Москві (1911–16). Удосконалював майстерність у Г. Танаро в Мілані (Італія, 1927–28). Артистичну діяльність роз­почав в українських музично-драматичних трупах О. Суслова (1906–07), О. Суходольського (1907–09), П. Саксаганського (1909–11), Д. Гайдамаки (1911–13). Від 1913 — соліст Опери С. Зиміна у Москві (від 1917 — Театр Ради робітничих депутатів). 1919–22 ви­ступав в оперних театрах Саратова, Ростова (нині Ростов-на-Дону), 1924–25 — Свердловська (нині Єкатеринбург; усі — РФ). Соліст Харківського (1922–23, 1931–39), Київського (1923–24, 1939–41, 1944–49), Одеського (1926–30, з пере­рвою), Тбіліського (1941–44) театрів опери та балету. Під час другої світової війни ви­ступав з концертами у військових частинах. Від 1948 викладав у Київській консерваторії. Володів сильним голосом з красивим «металевим» тембром і чудовими верхами. У концертному репертуарі — арії з опер, романси, українські народні пісні. Під час стажува­н­ня в Італії К.-Д. пропонували ви­ступати в найкращих оперних театрах Європи й Америки, однак він повернувся в Україну.