Мамологія

МАМОЛО́ГІЯ (від лат. mamma — молочна залоза і ...логія) — розділ медицини, що вивчає структуру і функції молочної залози у нормі та при патології. Структура і функції молоч. залози знаходяться під контролем гормонів яєчника, фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів гіпофіза, наднирника та змінюється протягом життя залежно від віку жінки. Порушення гормонал. гомеостазу в організмі призводять до змін рецептор. статусу клітин молоч. залози, внаслідок чого в ній можуть виникати певні патол. зміни: доброякісні процеси — мастит, фіброаденоматоз, фіброаденома, кіста, та злоякісні пухлини — рак молоч. залози (РМЗ). Із цього погляду молочну залозу розглядають як орган-мішень для дії гормонів, і будь-які відхилення у гормонал. гомеостазі організму знаходять відображення у появі змін різного характеру у тканинах молоч. залози: від фіброаденоматозу до раку — у жінок і від гінекомастії до раку грудних залоз — у чоловіків. Серед факторів ризику виникнення патології молоч. залози — пізня менопауза, відсутність пологів, пізня вагітність, часті аборти, порушення менструал. циклу, вік 55–65 р., стреси, сонячна радіація, ожиріння, цукр. діабет. Тривож. симптомом виникнення і подальшого розвитку патол. змін є вузлуваті ущільнення, асиметричність грудей, втягування соска, болі у місцях ущільнення або в пахвових западинах, серед ін. симптомів — виділення із сосків, їх почервоніння, набряк шкіри у місцях ущільнення або навколо соска. Для вивчення та систематизації різноманіт. змін у молоч. залозах створ. низку класифікацій патолог. процесів: статист. та клін.-морфол. класифікації передраку і РМЗ, міжнар. класифікації РМЗ за системою TNM (5-е і 6-е вид.), які використовують мамологи для точного визначення стадії пухлин. процесу і призначення адекват. лікування. Класифікація TNM базується на принципах клін. класифікації, що відображає анатом. поширення пухлини, і патогістол. класифікації. Її широко використовують у клін. практиці для встановлення поширеності пухлин. процесу. У структурі онкол. захворюваності РМЗ посідає1-е м. у світі, зокрема й в Україні. За оцінкою експертів ВООЗ, 2012 у світі зареєстровано 1,7 млн випадків цього захворювання, 526,9 тис. осіб померли від РМЗ. В Європі 2012 захворюваність становила 96 на 100 тис. жінок, смертність — 18,2 на 100 тис. жінок. За даними ВООЗ, найвищі показники захворюваності на РМЗ реєструють в Австралії (101 на 100 тис. жінок), найнижчі — в Японії (28 на 100 тис. жінок), середні — у США (92 на 100 тис. жінок) і в Україні (69,7 на 100 тис. жінок). Частка хворих на РМЗ жінок серед усіх онкол. хворих в Україні становить 25,2 %. Найчастіше хворіють на рак жінки віком 55–59 р. (одна із 42 жінок) і 60–69 р. (одна із 29 жінок). 2015 у США діагностовано РМЗ у 231,8 тис. хворих, з яких 40,2 тис. померли, в Україні — відповідно 16,5 тис. і 7,5 тис. осіб. Перший опис пухлини у молоч. залозі зафіксовано у т. зв. Папірусі Е. Сміта (бл. 1600 р. до н. е.), в якому виокремлено 8 пухлин молоч. залози і подано метод їх лікування випалюванням. Подальший розвиток М. у 17 ст. пов’язаний з вивченням кровонос. та лімфатич. систем людини. У 18 ст. франц. хірург Ж.-Л. Петі та шотланд. лікар Б. Белл почали видаляти молочну залозу з пухлиною і найближчими до неї лімфатич. вузлами. У 19 ст. амер. хірург В.-С. Холстед удосконалив цей варіант операції, і вона набула широкого розповсюдження у 20 ст. під назвами «мастектомія за Петі» і «мастектомія за Холстедом». Нині під час хірург. лікування хворих на РМЗ перевагу надають ін. варіанту операції — модифіков. функціон.-заощадливій радикал. мастектомії за Мадденом. Проблеми профілактики, ранньої діагностики і лікування хворих залишаються актуал. у багатьох країнах. Завдяки наук. досягненням, новіт. методам діагностики та розробці принципів персоніфіков. лікування хворих на РМЗ найбільш відомими у світі є інституції Європи, зокрема Клініка онкології і паліатив. медицини «Асклепіос» (Німеччина, К.-Ю. Олдхафер, Р. Брюнінґ), Онкол. інститут Х. Басельги (Іспанія); та онкол. центри і клініки США: Нац. інститут раку, Онкол. центр ім. М.-Д. Андерсона, Онкол. центр клініки Мейо. Загалом у світі визначені фактори ризику, семіотику РМЗ, розроблено нові методи ранньої діагностики і пріоритетні технології лікування хворих із застосуванням таргет. препаратів, що дає надію на широке впровадження їх у мед. практику. Клін. та морфол. особливості патол. процесів різного ґенезу у молоч. залозі в Україні вивчають з часу створення онкол. служби у післявоєнні роки (І. Шевченко). За даними Нац. канцер-реєстру, показники захворюваності на РМЗ в Україні не мали тенденції до зниження і нині займають 1-е м. серед ін. жін. хвороб. Це визначає осн. напрями розвитку онкомамології: профілактика передраку і раку, рання діагностика захворювання, лікування хворих (зокрема з рецидивами пухлин. процесу) та їхня реабілітація. Великий діапазон таких дослідж. сприяв формуванню в Україні низки наук. шкіл: І. Шевченка (Київ), А. Гнатишака, Б. Білинського (обидва — Львів), Г. Бондаря (Донецьк), представники яких розвивали кардинал. наук. напрями онкології — комплексну профілактику, діагностику РМЗ на ранніх стадіях, органозберігаючі операції на молоч. залозі та реконструктивну хірургію, нові стратегії у промен. лікуванні та радіо-рентґено-поліхіміотерапії з урахуванням розповсюдженості та клін.-морфол. особливостей пухлин, віку хворих. Клін. досвід висвітлено у низці монографій (Є. Самунджан, В. Тарутінов). Нині М. залишається актуал. проблемою медицини, однак профілактикою передраку і раку займаються переважно ендокринологи, гінекологи, дієтологи, сімейні лікарі, зусилля яких спрямовані на лікування фонових захворювань і підвищення захис. сил організму. Інтенсив. розвиток онкомамології розпочався після розроблення методів цитол. дослідж. пунктатів пухлин молоч. залози, що дозволяє на дооперац. і субоперац. етапі лікування хворих провести диференц. діагностику фонових, доброякіс. і злоякіс. процесів. Такі дослідж. проведено у Києві (Т. Шведкова-Роше, А. Мельник, К. Ганіна) та Львові (Е. Шнейдер, А. Сек). Водночас розроблено і введено у клін. практику нові методи персоніфіков. нео- та ад’ю-вант. промен. лікування та поліхіміотерапії хворих на РМЗ залежно від цитоморфол. особливостей пухлин (В. Тарутінов, І. Касьяненко, Г. Кулик). Новим кроком у М. стало вивчення генет. проблем РМЗ, які включали визначення спадк. схильності до виникнення пухлин, клін.-генет. поліморфізм РМЗ в укр. популяції жінок, клін. особливості спадк. форм хвороби, сімей. раковий синдром, розроблення принципів мед.-генет. консультування хворих із патологією молоч. залози та первинно-множин. пухлинами (Л. Поліщук). Укр. ученими та онкологами-практиками встановлено генет. поліморфізм РМЗ, зумовлений мутаціями генів ВRCA1/2; здійснено оцінку індивідуал. ризику виникнення раку у родичів із обтяжених на рак родин і ранньої діагностики РМЗ на етапі його доклін. розвитку. Завдяки досягненням молекуляр. біології пухлин. клітин, розроблено конкретні критерії для виділення окремих молекуляр. підтипів раку з визначенням рівня маркерів стовбур. клітин CD44+/24-, які характеризуються різними клін. особливостями його перебігу (В. Чехун, Н. Лук’янова). Широкий діапазон інструм.-лаборатор. та клін. дослідж. дозволяє ефективно використовувати міжнар. протоколи лікування РМЗ (І. Смоланка, М. Анікусько). Таким чином, на поч. 21 ст. М. збагатилася новими методами діагностики й лікування, коректне та своєчасне використання яких дає надію на удосконалення доклін. і ранньої діагностики передраку, доброякіс. та злоякіс. патол. процесів у молоч. залозі, що є передумовою проведення ефектив. персоналізов. лікування і подовження тривалості життя жінок.

Розмір шрифту

Мамологія

Рекомендована література

Інформація про статтю