Мамологія

МАМОЛО́ГІЯ (від лат. mamma — молочна залоза і ...логія) — роз­діл медицини, що ви­вчає структуру і функції молочної залози у нормі та при патології. Структура і функції молоч. залози знаходяться під контролем гормонів яєчника, фолікуло­стимулюючого та лютеїнізуючого гормонів гіпофіза, наднирника та змінюється протягом життя залежно від віку жінки. Поруше­н­ня гормонал. гомео­стазу в організмі призводять до змін рецептор. статусу клітин молоч. залози, внаслідок чого в ній можуть виникати певні патол. зміни: добро­якісні процеси — мастит, фібро­аденоматоз, фіброаденома, кіста, та зло­якісні пухлини — рак молоч. залози (РМЗ). Із цього по­гляду молочну залозу роз­глядають як орган-мішень для дії гормонів, і будь-які від­хиле­н­ня у гормонал. гомео­стазі організму знаходять від­ображе­н­ня у появі змін різного характеру у тканинах молоч. залози: від фіброаденоматозу до раку — у жінок і від гінекомастії до раку грудних залоз — у чоловіків. Серед факторів ризику виникне­н­ня патології молоч. залози — пізня менопауза, від­сутність пологів, пізня вагітність, часті аборти, поруше­н­ня менструал. циклу, вік 55–65 р., стреси, сонячна радіація, ожирі­н­ня, цукр. діабет. Тривож. симптомом виникне­н­ня і подальшого роз­витку патол. змін є вузлуваті ущільне­н­ня, асиметричність грудей, втягува­н­ня соска, болі у місцях ущільне­н­ня або в пахвових западинах, серед ін. симптомів — виділе­н­ня із сосків, їх почервоні­н­ня, набряк шкіри у місцях ущільне­н­ня або навколо соска. Для ви­вче­н­ня та систематизації різноманіт. змін у молоч. залозах створ. низку класифікацій патолог. процесів: статист. та клін.-морфол. класифікації перед­раку і РМЗ, між­нар. класифікації РМЗ за системою TNM (5-е і 6-е вид.), які використовують мамологи для точного ви­значе­н­ня стадії пухлин. процесу і при­значе­н­ня адекват. лікува­н­ня. Класифікація TNM базується на принципах клін. класифікації, що від­ображає анатом. пошире­н­ня пухлини, і патогістол. класифікації. Її широко використовують у клін. практиці для встановле­н­ня поширеності пухлин. процесу. У структурі онкол. захворюваності РМЗ посідає 1-е м. у світі, зокрема й в Україні. За оцінкою екс­пертів ВООЗ, 2012 у світі зареєстровано 1,7 млн випадків цього захворюва­н­ня, 526,9 тис. осіб померли від РМЗ. В Європі 2012 захворюваність становила 96 на 100 тис. жінок, смертність — 18,2 на 100 тис. жінок. За даними ВООЗ, найвищі показники захворюваності на РМЗ реєструють в Австралії (101 на 100 тис. жінок), найнижчі — в Японії (28 на 100 тис. жінок), середні — у США (92 на 100 тис. жінок) і в Україні (69,7 на 100 тис. жінок). Частка хворих на РМЗ жінок серед усіх онкол. хворих в Україні становить 25,2 %. Найчастіше хворіють на рак жінки віком 55–59 р. (одна із 42 жінок) і 60–69 р. (одна із 29 жінок). 2015 у США діагностовано РМЗ у 231,8 тис. хворих, з яких 40,2 тис. померли, в Україні — від­повід­но 16,5 тис. і 7,5 тис. осіб. Перший опис пухлини у молоч. залозі зафіксовано у т. зв. Папірусі Е. Сміта (бл. 1600 р. до н. е.), в якому ви­окремлено 8 пухлин молоч. залози і по­дано метод їх лікува­н­ня випалюва­н­ням. Подальший роз­виток М. у 17 ст. повʼязаний з ви­вче­н­ням кровонос. та лімфатич. систем людини. У 18 ст. франц. хірург Ж.-Л. Петі та шотланд. лікар Б. Белл почали видаляти молочну залозу з пухлиною і най­ближчими до неї лімфатич. вузлами. У 19 ст. амер. хірург В.-С. Холстед удосконалив цей варіант операції, і вона набула широкого роз­по­всюдже­н­ня у 20 ст. під на­звами «мастектомія за Петі» і «мастектомія за Холстедом». Нині під час хірург. лікува­н­ня хворих на РМЗ пере­вагу надають ін. варіанту операції — модифіков. функціон.-заощадливій радикал. мастектомії за Мад­деном. Про­блеми профілактики, ран­ньої діагностики і лікува­н­ня хворих залишаються актуал. у багатьох країнах. Завдяки наук. досягне­н­ням, новіт. методам діагностики та роз­робці принципів персоніфіков. лікува­н­ня хворих на РМЗ найбільш ві­домими у світі є ін­ституції Європи, зокрема Клініка онкології і паліатив. медицини «Аск­лепіос» (Німеч­чина, К.-Ю. Олд­хафер, Р. Брюнінґ), Онкол. ін­ститут Х. Басельги (Іспанія); та онкол. центри і клініки США: Нац. ін­ститут раку, Онкол. центр ім. М.-Д. Андерсона, Онкол. центр клініки Мейо. Загалом у світі ви­значені фактори ризику, семіотику РМЗ, роз­роблено нові методи ран­ньої діагностики і пріоритетні технології лікува­н­ня хворих із за­стосува­н­ням таргет. препаратів, що дає надію на широке впровадже­н­ня їх у мед. практику. Клін. та морфол. особливості патол. процесів різного ґенезу у молоч. залозі в Україні ви­вчають з часу створе­н­ня онкол. служби у післявоєн­ні роки (І. Шевченко). За даними Нац. канцер-реєстру, показники захворюваності на РМЗ в Україні не мали тенденції до зниже­н­ня і нині за­ймають 1-е м. серед ін. жін. хвороб. Це ви­значає осн. напрями роз­витку онкомамології: профілактика перед­раку і раку, рання діагностика захворюва­н­ня, лікува­н­ня хворих (зокрема з рецидивами пухлин. процесу) та їхня реабілітація. Великий діапазон таких дослідж. сприяв формуван­ню в Україні низки наук. шкіл: І. Шевченка (Київ), А. Гнатишака, Б. Білинсь­кого (обидва — Львів), Г. Бондаря (Донецьк), пред­ставники яких роз­вивали кардинал. наук. напрями онкології — комплексну профілактику, діагностику РМЗ на ран­ніх стадіях, органозберігаючі операції на молоч. залозі та рекон­структивну хірургію, нові стратегії у промен. лікуван­ні та радіо-рентґено-поліхіміотерапії з урахува­н­ням роз­по­всюдженості та клін.-морфол. особливостей пухлин, віку хворих. Клін. досвід висвітлено у низці моно­графій (Є. Са­­мунджан, В. Тарутінов). Нині М. залишається актуал. про­блемою медицини, однак профілактикою перед­раку і раку за­ймаються пере­важно ендокринологи, гін­екологи, дієтологи, сімейні лікарі, зуси­л­ля яких спрямовані на лікува­н­ня фонових захворю­вань і під­вище­н­ня захис. сил організму. Інтенсив. роз­виток онкомамології роз­почався після роз­робле­н­ня методів цитол. дослідж. пунктатів пухлин молоч. залози, що до­зволяє на дооперац. і суб­операц. етапі лікува­н­ня хворих провести диференц. діагностику фонових, добро­якіс. і зло­якіс. процесів. Такі дослідж. проведено у Києві (Т. Шведкова-Роше, А. Мельник, К. Ганіна) та Львові (Е. Шнейдер, А. Сек). Водночас роз­роблено і введено у клін. практику нові методи персоніфіков. нео- та адʼю-вант. промен. лікува­н­ня та поліхіміотерапії хворих на РМЗ залежно від цитоморфол. особ­ливостей пухлин (В. Тарутінов, І. Касьяненко, Г. Кулик). Новим кроком у М. стало ви­вче­н­ня генет. про­блем РМЗ, які включали ви­значе­н­ня спадк. схильності до виникне­н­ня пухлин, клін.-генет. поліморфізм РМЗ в укр. популяції жінок, клін. особливості спадк. форм хвороби, сімей. раковий син­дром, роз­робле­н­ня принципів мед.-генет. консультува­н­ня хворих із патологією молоч. залози та первин­но-множин. пухлинами (Л. Поліщук). Укр. ученими та онкологами-практиками встановлено генет. поліморфізм РМЗ, зумовлений мутаціями генів ВRCA1/2; здійснено оцінку індивідуал. ризику виникне­н­ня раку у родичів із обтяжених на рак родин і ран­ньої діагностики РМЗ на етапі його доклін. роз­витку. Завдяки досягне­н­ням молекуляр. біо­логії пухлин. клітин, роз­роблено конкретні критерії для виділе­н­ня окремих молекуляр. під­типів раку з ви­значе­н­ням рівня маркерів стовбур. клітин CD44+/24-, які характеризуються різними клін. особливостями його пере­бігу (В. Чехун, Н. Лу­кʼянова). Широкий діапазон інструм.-лаборатор. та клін. дослідж. до­зволяє ефективно використовувати між­нар. протоколи лікува­н­ня РМЗ (І. Смоланка, М. Анікусько). Таким чином, на поч. 21 ст. М. збагатилася новими методами діагностики й лікува­н­ня, коректне та своєчасне викори­ста­н­ня яких дає надію на удосконале­н­ня доклін. і ран­ньої діагностики перед­раку, добро­якіс. та зло­якіс. патол. процесів у молоч. залозі, що є перед­умовою проведе­н­ня ефектив. персоналізов. лікува­н­ня і подовже­н­ня тривалості життя жінок.

Завантажити статтю