Кирилівська стоянка

Визначення і загальна характеристика

КИРИ́ЛІВСЬКА СТОЯ́НКА — двошарова археологічна памʼятка пізнього палеоліту. 1893–1900 її виявив і дослідив у Києві на вул. Кирилівська (нині Фрунзе) В. Хвойка за участі В. Антоновича та П. Армашевського. Вперше в археології він за­стосував методику одночас. роз­кри­т­тя культур. залишків на знач. площах з метою зʼясува­н­ня взаємовід­носин між ними. Від­крито 2 культурні шари. Залишки нижнього шару, роз­копані на пл. бл. 9 тис. м², залягали у зеленувато-сірих пісках, майже на поверх­ні третин. глини на глиб. 20–22 м від поверх­ні. Тут зна­йдено на­громадже­н­ня кісток майже виключно мамонта (67 особин) і залишки вогнищ. Кремʼяні вироби малочисельні. Колекція знарядь складається пере­важно з різців середин. і кутового типів, їхніх нуклеподіб. зразків та двох скребачок кінц. типу укорочених пропорцій. Знахідки мистецтва пред­ставлені бивнем із гравіюва­н­ням у ви­гляді лінії вертикал. нарізок і бивнем зі стилізов. зображе­н­нями тварин. Радіокарбон­на дата нижнього шару — бл. 19 тис. р. тому. Верх­ній культур. шар містив 20 округлих скупчень кремʼяних знарядь, пере­палених кісток, вугі­л­ля та попелу діаметром бл. 2 м і товщиною бл. 10–15 см. Серед знарядь — кінц. скребачки, середин­ні, кутові, бокові та нуклеподібні різці. Фауніст. рештки належать левові, вовкові, гієні, росомасі, а також, ймовірно, мамонтові й ведмедю.

Літ.: Борисковский П. И. Палеолит Украины // Мат. и ис­следования по археологии СССР. Москва; Ленин­град, 1953. № 40; Ефименко П. П. Первобытное общество. К., 1953; Шовкопляс І. Г. До 75-річчя початку дослідже­н­ня Кирилівської палеолітичної стоянки в Києві // УІЖ. 1968. № 10.

Д. Ю. Нужний

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю