Маник Віталій Юрійович

МА́НИК Віталій Юрійович (25. 11. 1963, Івано-Франківськ) — композитор, педагог. Член НСКУ (1994). Лауреат Міжнар. конкурсу композиторів ім. М. та І. Коців (Київ, 1994). Закін. Львів. консерваторію (1990; кл. В. Камінського, А. Кос-Анатольського, Л. Мазепи). 1990–96 — концертмейстер муз.-пед. факультету Прикарп. університету (Івано-Франківськ); 1997–98 — зав. естрад. відділу Волин. філармонії (Луцьк); 1998–2000 — зав. муз. частини Коломий. муз.-драм. театру (Івано-Фр. обл.); від 2002 — викладач кафедри хор. диригування Прикарп. університету. У творчості звертається до різних жанрів інструм. та вокал. музики. В окремих творах відчутний вплив першоджерел, що їх інспірують, це значно розширює діапазон характеру музики — від лірич. образів танцюв.-побут., фольклор. забарвлення до глибоких, філос. тем самотності чи трагізму. Тв.: для симф. оркестру — 4 симфонії (1990–92, 1995), три сюїти (із балетів «Капричос» за мотивами офортів Ф. Гойї, 1995, «Так казав Заратустра», 1997, казки «Попелюшка», 2003); для солістів, мішаного хору та симф. оркестру — кантата «Наш край — Галичина» на сл. Л. Соболевської (2001), «Вознесись, Україно» на сл. Р. Юзви (2002), «Реквієм» (2004); Концерт для кларнета, скрипки, фортепіано і симф. оркестру (2004); Сюїта для жін. голосу, флейти, гобоя і струнних (1993); «Варіації на забуту тему» для голосу, фортепіано, альта та ударних (1995); 6 мініатюр на вірші япон. поетів (1992); Струнні квартети (1988, 1994, 2006); Концерт для двох скрипок з оркестром (2007); Соната № 2 для скрипки і фортепіано (2009); Симфонієта для симф. оркестру (2013); музика до драм. вистав; музика та мюзикли для ляльк. театру.

Літ.: Шпинта Л. Поет із «Сивої катедри» // Зх. кур’єр. 1996, 23 лют.; Назарук Д. Наші ляльки добре виглядали в Угорщині // Галичина. 2002, 20 лип.

В. С. Грабовський