Камінський Віктор Євстахійович
КАМІ́НСЬКИЙ Віктор Євстахійович (08. 04. 1953, с. Нивра Борщів. р-ну Терноп. обл.) — композитор, педагог. Чоловік Л. Кияновської. Професор (2002). Заслужений діяч мистецтв України (1995), засл. діяч культури Польщі (2009). Національна премія України імені Т. Шевченка (2005). Премії ім. М. Лисенка (2000), ім. С. Людкевича (2004). Член НСКУ (1978). Закін. Львів. консерваторію (1977; кл. В. Флиса) та аспірантуру при Моск. консерваторії (1985; кл. Т. Хрєнникова). 1977–78 — викладач Рівнен. факультету Київ. інституту культури. Від 1978 — у Львів. муз. академії: від 1999 — професор кафедри композиції, від 2002 — проректор з наукової роботи. Серед учнів — В. Павенський, І. Білозір, К. Стеценко, В. Маник, О. Мануляк, Б. Винницька. Творча діяльність митця багатогранна. Його естрадні пісні виконували популярні естрадні співаки І. Попович, О. Білозір, В. Морозов та ін. Наприкінці 1980-х рр. композитор на вірші Т. Шевченка написав хори та кантати «Іван Підкова» (1986), «Чигрине, Чигрине» для кобзаря з оркестром (1988). Шевченк. образи стали відправною точкою того особливого виміру духовності, через який пізніше в симф.-кантаті «Україна. Хресна дорога» (1992) композитор зумів розкрити глибину поезії І. Калинця, в ораторії «Іду. Накликую. Взиваю…» для солістів, читця, мішаного хору та оркестру (1998, поет. опрацювання Ірини Калинець) — єство проповідей митрополита Андрея Шептицького та врешті підійти до найскладнішого в композитор. творчості — літург. музики. У цьому руслі написані Літургія Іоана Златоуста для солістів і мішаного хору (2000), Акафіст до Пресвятої Богородиці (2002), Пасхальна Утреня (2008). Індивід. стилю композитора притаманні точність і лаконічність форми, широке використання елементів неостилів (неокласицизму, необароко тощо), орган. сплав нац., орієнтованої на фольклорні витоки, інтонації з модер. гармоніями та тембрал. ефектами, тяжіння до поліфоніч. письма, інтенсивність драматург. розвитку. Автор навч. посібника «Електронна та комп’ютерна музика» (Л., 2001).
Додаткові відомості
- Основні твори
- вокал.-симф. — поема «Корчагінці» (1978), симф. № 2 «Ріка дружби» (1983–86, сл. Б. Стельмаха), камерна кантата № 1 для баса з оркестром (1987, сл. Д. Павличка), кантата «Благодатна пора наступає» (2006, сл. І. Франка), «Героїчна поема» для солістів і оркестру (2008, сл. Ірини Калинець), гімн «Mężu natchniony przez łaskę» для сопрано, баритона, мішаного хору та симф. оркестру (2008, сл. Ю. Більчевського; присвяч. папі Івану-Павлу ІІ), «Пісня Мойсея» для соліста (баритон), мішаного хору та оркестру на біблійні тексти (2009, поет. опрацювання І. Калинець), диптих «З Жюлі д’Аспермон» для мецо-сопрано і оркестру (2011, сл. Л. Мельник); для симф. оркестру — поема «Пам’яті Каменяра» (1977), Симф. № 1 (1982), Концерт № 1 для скрипки з симф. оркестром (1980); для струн. оркестру — «Камерна музика» (1978), «Adagio» (1997), «Репетиція оркестру» (2001); концерти з камер. оркестром — для гобоя (1980), фортепіано (1995), 4-х солістів, струн. оркестру, клавесина й органа (1996); концерт № 2 «Різдвяний» для скрипки (2001); для оркестру нар. інструментів — триптих «Карпатські акварелі» (1986); Струн. квартет (1976); для фортепіано — Соната (1975), Каприз (1995); для гітари соло — Соната (2004), Фантазія і фуга (2006); для скрипки і гітари — «В ритмах спомину» (2007); для скрипки з камер. оркестром — «Супергармонія в ритмах “Океану”» (2007); для 2-х флейт і фортепіано — Соната псалмів (1993); для флейти соло — «Urlicht-Irrlicht» (1998); для скрипки соло — «Блукаючий дух митця» (2009); для 2-х скрипок — «Wanderer und sein Schatten» (2010); пісні, обробки нар. пісень; музика до вистав.
Рекомендована література
- Колесник М. Львівські прем’єри (про кантату-симфонію В. Камінського «Україна. Хресна дорога») // Музика. 1993. № 6;
- Кияновська Л. Обрії творчости Віктора Камінського // УкрС. 2001. Т. 19 (спецвип.); Її ж. Портрет сучасника в інтер’єрі постмодернізму // УМ. 2001. Вип. 30;
- Її ж. Релігійні теми і образи в творчості Віктора Камінського // Na pograniczu kultur. Przemyśl, 2002. Т. 2;
- Молчанова Т. Сходження // Дзвін. 2002. № 7;
- Мельник Л. Творчий портрет Віктора Камінського // Musica humana. 2005. Вип. 5.
Завантажити статтю
Людина 
