Камінський Віктор Євстахійович
КАМІ́НСЬКИЙ Віктор Євстахійович (08. 04. 1953, с. Нивра Борщівського р-ну Тернопільської обл.) — композитор, педагог. Чоловік Л. Кияновської. Професор (2002). Заслужений діяч мистецтв України (1995), заслужений діяч культури Польщі (2009). Національна премія України імені Т. Шевченка (2005). Премії імені М. Лисенка (2000), імені С. Людкевича (2004). Член НСКУ (1978). Закінчив Львівську консерваторію (1977; клас В. Флиса) та аспірантуру при Московській консерваторії (1985; клас Т. Хрєнникова). 1977–78 — викладач Рівненського факультету Київського інституту культури. Від 1978 — у Львівській музичній академії: від 1999 — професор кафедри композиції, від 2002 — проректор з наукової роботи. Серед учнів — В. Павенський, І. Білозір, К. Стеценко, В. Маник, О. Мануляк, Б. Винницька. Творча діяльність митця багатогранна. Його естрадні пісні виконували популярні естрадні співаки І. Попович, О. Білозір, В. Морозов та ін. Наприкінці 1980-х років композитор на вірші Т. Шевченка написав хори та кантати «Іван Підкова» (1986), «Чигрине, Чигрине» для кобзаря з оркестром (1988). Шевченківські образи стали відправною точкою того особливого виміру духовності, через який пізніше в симфонічно-кантаті «Україна. Хресна дорога» (1992) композитор зумів розкрити глибину поезії І. Калинця, в ораторії «Іду. Накликую. Взиваю…» для солістів, читця, мішаного хору та оркестру (1998, поетичне опрацювання Ірини Калинець) — єство проповідей митрополита Андрея Шептицького та врешті підійти до найскладнішого в композиторській творчості — літургійної музики. У цьому руслі написані Літургія Іоана Златоуста для солістів і мішаного хору (2000), Акафіст до Пресвятої Богородиці (2002), Пасхальна Утреня (2008). Індивідуальному стилю композитора притаманні точність і лаконічність форми, широке використання елементів неостилів (неокласицизму, необароко тощо), органічний сплав національних, орієнтованих на фольклорні витоки, інтонацій з модерними гармоніями та тембральними ефектами, тяжіння до поліфонічного письма, інтенсивність драматургічного розвитку. Автор навчального посібника «Електронна та компʼютерна музика» (Л., 2001).
Додаткові відомості
- Основні твори
- вокально-симфонічні — поема «Корчагінці» (1978), симфонія № 2 «Ріка дружби» (1983–86, слова Б. Стельмаха), камерна кантата № 1 для баса з оркестром (1987, слова Д. Павличка), кантата «Благодатна пора наступає» (2006, слова І. Франка), «Героїчна поема» для солістів і оркестру (2008, слова Ірини Калинець), гімн «Mężu natchniony przez łaskę» для сопрано, баритона, мішаного хору та симфонічного оркестру (2008, слова Ю. Більчевського; присвячені папі Івану-Павлу ІІ), «Пісня Мойсея» для соліста (баритон), мішаного хору та оркестру на біблійні тексти (2009, поетичне опрацювання І. Калинець), диптих «З Жюлі д’Аспермон» для мецо-сопрано і оркестру (2011, слова Л. Мельник); для симфонічного оркестру — поема «Пам’яті Каменяра» (1977), Симф. № 1 (1982), Концерт № 1 для скрипки з симфонічним оркестром (1980); для струнного оркестру — «Камерна музика» (1978), «Adagio» (1997), «Репетиція оркестру» (2001); концерти з камерним оркестром — для гобоя (1980), фортепіано (1995), 4-х солістів, струнного оркестру, клавесина й органа (1996); концерт № 2 «Різдвяний» для скрипки (2001); для оркестру народних інструментів — триптих «Карпатські акварелі» (1986); Струнний квартет (1976); для фортепіано — Соната (1975), Каприз (1995); для гітари соло — Соната (2004), Фантазія і фуга (2006); для скрипки і гітари — «В ритмах спомину» (2007); для скрипки з камерним оркестром — «Супергармонія в ритмах “Океану”» (2007); для 2-х флейт і фортепіано — Соната псалмів (1993); для флейти соло — «Urlicht-Irrlicht» (1998); для скрипки соло — «Блукаючий дух митця» (2009); для 2-х скрипок — «Wanderer und sein Schatten» (2010); пісні, обробки народних пісень; музика до вистав.
Людина 