КОС-АНАТО́ЛЬСЬКИЙ Анатолій Йосипович (справж. — Кос; 01. 12. 1909, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл. — 30. 11. 1983, Львів) — ком­позитор, педагог, піаніст, музико­знавець, музично-громадський діяч. Професор (1973). Народний артист УРСР (1969). Сталінська премія (1951). Державна премія Укра­­їни ім. Т. Шевчен­ка (1980). Депутат ВР СРСР (1970, 1978). Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1931), філію Вищого музичного ін­ституту в Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1927), Вищий музичний ін­ститут (1929), Консерваторію (1934, кл. фортепіано Т. Шухевича, теорії музики — С. Лобачевської; обидва — Львів). 1934–37 ви­вчав композицію в С. Барбаґа. 1935–37 — викладач Стрийської філії Львівської консерваторії, 1940–44 — Львівського музичного училища, 1944–52 — Львівської спец. музичної школи. Від 1952 — у Львівській консерваторії: від 1954 — доцент кафедри теорії і композиції, від 1973 — професор кафедри композиції. Був головою правлі­н­ня Львівської організації СКУ (1952–83). У 1950–70-х рр. очолював культ.-мистецький процес у Зх. Україні. Поряд із педагогічною діяльністю прова­див активну культ.-освітню роботу, організовував авторські концерти компози­­торів, гастрольне турне провід­них ко­­лективів і солістів, сприяв ство­­рен­ню нових колективів, поповнював репертуар концертуючих музикантів власними, спеціаль­­но написаними для них творами, читав лекції, дру­кував наук. роз­відки й стат­ті в періодиці, опіку­вався памʼятками культури.

У спів­праці з капе­лою «Трембіта», тріо сестер Байко, піаніста­­ми О. Криштальським, М. Крушель­­ницькою, скрипалькою О. Дер­­кач, арфістками К. Ерделі, В. Пол­­таревою, диригентами Я. Воща­­ком, І. Лацаничем, П. Муравсь­­ким, балет­мейстером М. Трегубо­­вим, спів­аками П. Кармалюком, В. Кобржицьким, Н. Шевченко та ін. митцями Львівщини К.-А. написав найкращі вокал., хор., інструм. та сценічні твори. К.-А. не лише володів вродженим від­чу­т­тям поет. слова, а й сам був поетом. Поряд із тво­­ра­ми на сл. Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Україн­ки, сучас. поетів — Р. Братуня, Д. Павличка, І. Кутеня, П. Воронька та ін. значне місце у його твор. спадщині посіли пісні, романси, хори на власні текс­ти. Стильова прикметність творчості композитора закорінена в нац. джерелах: нар. пісні, твори галиц. композиторів (І. Воробкевич, М. Вербицький, В. Матюк, О. Нижанківський, Д. Січинський та ін.). Водночас у ній наявні ознаки поши­реної на польс. і австр. теренах са­­лон­­но-роз­ва­жал. музики, а також естетики естрад. жанру, джазу, франц. шансону, популяр. кіномузики (М. Леґран, І. Дунаєвсь­кий, М. Таривердієв, А. Пет­ров та ін.). В умовах властивого для того часу академічного мовно-стильового канону творчість К.-А., зокрема вокалальну та інструментальну, характеризують проникли­вий ліризм, зво­­рушлива, майже інтимна інтонація, чудовий мелодизм, романтичні забарвле­н­ня. В його оригінальних хорових творах, зокрема оброб­­ках народних пісень, авторська інтонація органічно по­єд­нана із стилістикою першоджерела. Твори К.-А. записано на грамплатівки. Серед учнів — Б. Шиптур, В. Стегай­­лов. Творчості й памʼяті компози­­тора присвяч. організов. О. Ко­­заренком щорічний Між­народний музичний фестиваль класичної музики ім. К.-А. (Коломия, від 1987). Автор кн. «С. Людкевич. Життя і творчість» (К., 1951), ст. «Спогади про С. Крушельницьку» // «Славетна спів­ачка: Спогади і стат­ті», Л., 1956.