МАРГІНАЛІ́СТИКА (від лат. margo — край, кордон, межа) — спеціальна історична дисципліна, що ви­вчає записи на полях, обкладинках та незаповнених сторінках рукописних і друкованих книг, які зʼявилися після остаточного заверше­н­ня авторської роботи над текс­том або ви­да­н­ня книги. Обʼєктом дослідж. М. є усі види записів (автор., вкладні, читац., дарчі) незалежно від їхнього змісту, власниц. та хронол. приналежності. Вона ви­вчає походже­н­ня та історію виникне­н­ня окремих записів й по­значок, місця їхнього роз­ташува­н­ня у текс­ті (побутува­н­ня), автор. й хронол. приналежність, форми фіксації, характер і зміст наявної та вилученої інформації, при­йоми і методи її здобу­т­тя й інтер­претації. Гол. мета — виявле­н­ня і всебіч. комплекс. аналіз від­повід. записів та по­значок, класифікація одержаної інформації та ви­значе­н­ня її істор. вартості. Записи роз­різняють за походже­н­ням: вкладні, дарчі, власниц., купівел., приписки до текс­ту або просто побут. характеру, істор. замітки; за типологією: по­значки на полях, записи у ви­гляді заголовків, цілі фрази — цитати, приписки на­прикінці текс­ту (покрайні записи); за характером і роз­міром: окремі слова, мовні зміни, фрази, по­значки, окремі знаки. Від­повід­но до характеру маргіналії виконували певну (властиву тільки їм) функцію. Записи також класифікують за змістом (ті, що стосуються самого текс­ту, його оцінюва­н­ня, висловлюють згоду з ним, або свідчать про не­прийня­т­тя тієї чи ін. думки, ідеї, й ті, що не мають від­ноше­н­ня до текс­ту — нотатки з різноманіт. інформацією), графікою написа­н­ня (різні форми від­творе­н­ня літер), засобом нанесе­н­ня інформації (чорнила, олівець), часом написа­н­ня, приналежністю (авторством) тощо. Прикнижк. записи є своєрід. реє­стром однієї з най­стародавніших памʼяток історії — геогр. назв. Хоча їм властива фрагментарність та субʼєк­­тивізм, маргіналії дають змогу встановити контингент і соц. склад власників та читачів, вказують на рівень освіченості, психології й культури окремих верств су­спільства.