Маретич Томіслав

МАРЕ́ТИЧ Томіслав (Maretić Tomislav; 13. 10. 1854, м. Вировитиця, нині Хорватія — 15. 01. 1938, Заґреб) — хорватський мово­знавець, лексико­граф. Іноземний дійсний член НТШ (1924). Закінчив філософський факультет Заґребського університету за спеціальністю «словʼяно­знавство та класична філологія». Згодом склав спеціальний іспит та отримав право на викла­да­н­ня давньо­грецької, латинської та хорватської мов. Від 1877 працював у Великій гімназії в Заґребі. 1884 захистив дис. «Про деякі зміни акценту в хорватських або сербських мовах» і здобув ступінь доктора філософії зі словʼяно­знавства. Обʼєктом подальших наукових зацікавлень М. стала новітня граматика, яку ви­вчав в університетських центрах Ляйпциґа (Німеч­чина) та Праги. 1886 при­значений позаштатним професором Заґребського університету, спеціалізувався на словʼянській філології загалом та історії хорватської і сербської мови й літератури зокрема. Від 1890 — штатний професор та член Югославської академії науки та мистецтв (ЮАНМ). 1892 за виборчим списком Угорської проф­спілкової партії обраний пред­ставником м. Госпича, від 1900 — округу Слунь. 1906–13 і 1919–28 — голова філологічно-історичного класу, 1915–18 — президент ЮАНМ. У 1880-х рр. зосередив увагу на хорватській орфо­графії та про­блемах алфавіту, видав працю «Istorija hrvatskoga pravopisa latinskijem slovima» (1889) і заклав під­валини для сприйня­т­тя орфографії, що базується на фонології. 1899 опублікував граматики «Grama-tika i stilistika hrvatskoga ili srpskoga književnog jezika», «Gramatika hrvatskoga jezika za niže razrede srednjih škola» (усі — Заґреб), в яких остаточно спрямував граматичну норму хорватської літературної мови в напрямку неоштокавізму. Викладені у цих граматиках наукові по­гляди М., котрий був одним із перших штокавських пуристів, стали фінальним етапом боротьби з конкуруючою концепцією стандартної мови, яку під­тримувала заґребська філологічна школа. 1907–38 — редактор фундаментального словника, який укладала ЮАНМ. Ви­вчав мову словенських та далматинських письмен­ників, цікавився фольклором цих етносів. Пере­кладав з польської, латинської та давньо­грецької мов, зокрема твори А. Міцкевича, Овід­ія, Верґілія і Гомера. З цією метою створив спеціальну систему — гекзаметр акцентів.

Завантажити статтю