Марійські товариства

МАРІ́ЙСЬКІ ТОВАРИ́СТВА  — станові церковні організації, створені з метою поглиблення духовно-релігійного життя парафіян завдяки особливому пошануванню культу Діви Марії — Богородиці. Перші М. т. заснував 1563 у Римі о.-єзуїт І. Левніс. На укр.-білорус. землях вони поширилися у школах із дозволу Папи Павла V на підставі бреве (офіц. послання) від 3 листопада 1615 на прохання греко-катол. митрополита Й.-В. Рутського. У 17–18 ст. їх діяло бл. 40, переважно у василіян. школах. У зв’язку з кризою духов. життя ЧСВВ у 2-й пол. 18 — 1-й пол. 19 ст. М. т. занепали. У 2-й пол. 19 ст. у Галиц. митрополії УГКЦ їх відродив о. І. Дольницький, у 1920-х рр. поширив у школах і об’єднав у Марій. товариство молоді (М. т. м.) з центром у Львові о. Й.-І. Маркевич (став його першим головою). 1927 відбувся 1-й з’їзд Марій. організацій у Львові. Первісно М. т. м. нарах. у Галиц. митрополії УГКЦ понад 10 тис. чл. у 50-ти Марій. дружинах (М. д.), 35-ти Марій. кружках і 135-ти Марій. союзах; 1939 — 20 тис. чл. у майже 250-ти осередках, які поділяли на М. д. для молоді серед. і вищих шкіл, Марій. кружки для дітей та Марій. союзи спомагаючі. 1904 у Львові, а згодом і у всій Галичині створ. Марій. товариство пань (голова — О. Бачинська, духов. провідник — о. Т.-Т. Га- лущинський). 1937 на з’їзді у с. Гошів (нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл.) М. д. централізовано у Секретаріат, зокрема з окремим статутом для греко-катол. інтелігенції (голова — Є. Шарко, духов. провідник — о. І. Назарко); до нього спочатку належали тільки жінки, від 1938 — й чоловіки (перша чол. М. д. виникла у м. Яро-слав, нині Польща). М. д. також були поширені у повіт. центрах колиш. Терноп. воєводства. Центр. осередок М. т. м. у Львові розвинув від 1-ї пол. 20 ст. (до заборони УГКЦ 1946) активну видавн. діяльність: виходили ж. «По-ступ», «Наш приятель», «Вісник Марійського товариства»; серії книг і брошур «Бібліотека “Нашого приятеля”», «Цікаві оповідання»; календарі та ін. (тільки книг і брошур надрук. понад 2 млн прим.). М. т. м. проводило харитативні акції, допомагало лікарням, організовувало т. зв. замкнені реколекції, конгреси. М. д. поширені не тільки в Україні, а й у всіх діаспор. греко-катол. єпархіях і катол. Церквах лат. обряду (в протестантизмі, через специфічне ставлення до ролі Діви Марії у християн. ученні, цього руху немає). 2004 у Терноп.-Зборів. і Бучац.-Чортків. єпархіях УГКЦ існувало 150 осередків М. д. (бл. 1 тис. чл.), найактивніші — у Тернополі, м. Бережани, Теребовля, Чортків, смт Велика Березовиця та с. Буцнів і Острів Терноп. р-ну (засн. 1994). У 2004 в Марій. центрі у с. Зарваниця (Теребовлян. р-ну) проведено з’їзд М. д. Терноп.-Зборів. єпархії УГКЦ за участі 600 чл. Такі з’їзди стали щорічними і поступово набирають такої традиції і в ін. архієпархіях і єпархіях. 2017 відбулася 1-а Всеукр. проща М. д. (у якій також узяли участь Вівтарні дружини) до чудотвор. місця Зарваниц. Матері Божої. Заг. кількість учасників із 8-ми архієпархій і єпархій, переважно із Зх. України, становила 4703 особи. М. д. мають осередки у більшості митрополій, архієпархій, єпархій і екзархатів УГКЦ в Україні й світі. Так, станом на 2015 загалом діяло: у Зх. Україні — 511 М. д. (8647 чл.), найбільше — у Терноп.-Зборів. архієпархії (236 М. д., 4139 чл.); у Сх. Україні — 8 М. д. (78 чл.); у Пн. Америці та Австралії — 19 М. д. (416 чл.); у Лат. Америці — 47 М. д. (712 чл.); у Європі та Казахстані — 2 М. д. (12 чл.). М. д. — структуризов. спільнота. Кожен припарафіял. осередок має свого кер., парафіял. духівника та аніматора із духовенства або зі світських осіб. За діяльність осередків М. д. у кожному деканаті відповідає признач. деканом священик, а у межах усієї архієпархії, єпархії чи екзархату — признач. єпископом відповідал. координатор. У всій УГКЦ координує діяльність М. д. та ін. припарафіял. спільнот в Україні Комісія у справах мирян, яку від 2013 очолює о. В. Білаш.

Завантажити статтю