Маркевич Дмитро Борисович
МАРКЕ́ВИЧ Дмитро Борисович (16. 03. 1923, м. Ля Тур-де-Пейльц, кантон Во, Швейцарія — 29. 01. 2002, м. Кляранс, там само) — віолончеліст, музикознавець, педагог. Брат І. Маркевича, праправнук М. Маркевича, по материній лінії — правнук І. Похитонова. Єдиний учень Г. П’ятигорського, разом із яким наприкінці 1930-х рр. виїхав до США для продовження муз. освіти. 1942 мобілізов. на військ. службу до амер. армії. 1958–63 грав у Нью-Йорк. філармон. оркестрі, згодом займався сольними виступами, дослідн. і викладац. роботою. Від 1973 — засн. і дир. Вищого муз. інституту в м. Монтре (Швейцарія). Також входив до викладац. корпусів Рос. консерваторії у Парижі, Нью-Йорк. муз. коледжу, Університету шт. Луїзіана (США). Член Франц. й Амер. музикозн. т-в, Рос. муз. товариства. Зібрав унікал. колекцію із 3-х тис. нотних видань і рукописів віолончел. репертуару, яку заповів Женев. консерваторії.
Рекомендована література
- Томазов В. В. Марковичі // Старожитності. Ч. 1–4. 1994;
- Його ж. Вони служили Україні (з історії козацьких родів єврейського походження) // Хроніка 2000. Україна–Ізраїль. Вип. 21–22. 1998 (обидві — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
