Маркевич Олександр Андрійович

МАРКЕ́ВИЧ Олександр Андрійович (09. 04. 1884, с. Троїцьке, нині Рокитнян. р-ну Київ. обл. — 05. 02. 1978, Київ) — бандурист. Почес. чл. муз.-хор. товариства УРСР (1969). Під час 1-ї світової вій­ни втратив зір. Гри на бандурі навч. у А. Митяя, В. Потапенка. 1936 виступав разом із П. Носачем. 1939 брав участь у 1-й Респ. нараді кобзарів та лірників при Інституті укр. фольк­лору АН УРСР (Київ). 1939–41 ви­­ступав у складі етногр. ансамблю кобзарів. 1944 і 1945 — учасник обл. і респ. оглядів худож. самодіяльності. Від 1951 — соліст Київ. капели сліпих кобзарів під керівництвом М. Полотая, де виконав думу «Про трьох братів Самарських». 1969 виступав у Київ. опер. театрі, разом з ін. кобзарями концертував у Тернополі, Львові, Івано-Франківську тощо. У репертуарі — українські народні пісні та думи, пісні на сл. Т. Шевченка, С. Руданського, твори рад. композиторів. Мешкав у Білій Церкві. Трагічно загинув.

Завантажити статтю