Маркіш Перец Давидович

МА́РКІШ Перец Давидович (25. 11(07. 12). 1895, містечко Полонне Новоград-Волин. пов. Волин. губ., нині місто Хмельн. обл. — 12. 08. 1952, Москва) — письменник, драматург. Батько О. Рапай-Маркіш. Учасник 1-ї та 2-ї світ. воєн. Держ. нагорода СРСР. Співав у хорі синагоги в м. Бердичів (нині Житомир. обл., 1905). Працював у Полон. ощадно-позик. товаристві. Освіта домашня, хоч навч. у хедері, пробував скласти іспити екстерном у гімназії в Одесі, студіював у Нар. університеті ім. А. Шанявського. Від 1917 жив у Катеринославі (нині Дніпро), від 1918 — у Києві, 1921 виїхав до Польщі, згодом мешкав у Франції, бував у Німеччині, Австрії, Італії, Англії, Ізраїлі. Наприкінці 1926 повернувся до СРСР. Жив у Харкові, Москві. Актив. діяч Євр. антифашист. комітету, редагував зб. «Цум зіґ» («До перемоги», 1944) та літ.-ху­­дож. альманах «Геймланд» («Батьківщина», 1947–48). 27 січня 1949 заарешт., 3,5 р. утримувався у Лефортов. в’язниці, засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1955. Дебютував віршами російською мовою 1912 в одес. періодиці, мовою їдиш — 1917 у катеринослав. г. «Кемфер» («Борець») та 1918 в альманасі «Ейґнс» («Рідні», Київ). 1918 написав поему «Ді купе» («Купа»), видану того ж року майже одночасно у Києві та Варшаві, — про євр. погроми. Першу поет. зб. «Швелн» («Пороги») опублікував 1919 у Києві. Разом із У. Ґрінберґом і М. Равичем видрукував 2 числа експресіоніст. альманаху «Халястре» («Гурт», Париж, 1922, 1924). У 1940 написав поему «Цу а їдишер танцерн» («Єврейській танцівниці», у рос. перекл. — «Танцовщица из гетто»), її тематика суперечлива тогочас. політиці дружби СРСР з фашист. Німеччиною, тому опубл. була лише 1942. Завершив роботу над поемою «Ферцикйорікер ман» («Сорокарічний») — епіч. полотном, що охоплює євр. історію від біблій. часів аж до рос. революції. Віршов. кн. «Мілхоме» («Вій­на»), яка стала одним з перших епіч. творів про битву з нацизмом, писав упродовж усієї нім.-рад. вій­ни, але вийшла вона в Москві лише 1948. Автор п’єс «Ді ерд» («Земля», 1930), «Ніт ґедайґет» («Не журись»), «Мішпохе Овадис» («Сім’я Овадис»; обидві — 1937), «Дер уфштанд ін ґетто» («Повстання в ґетто», 1946). Творчості М. характерні експресивність, яскравість мовних засобів, епічна широта змалювання історії євр. народу. Укр. мовою окремі твори переклала В. Богуславська. 1998 у Полонному в колиш. приміщенні гол. хорал. синагоги відкрито музей М. У його експозиції — 23 книги письменника, видані на їдиш, івриті, укр., рос., англ. і чувас. мовами, експонати про життя і творчість.

Рекомендована література

1. Маркиш Э. Столь долгое воз­вра­щение… Воспоминания. Тель-Авив, 1989.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю