МА́РКІШ Перец Давидович (25. 11(07. 12). 1895, містечко Полон­не Ново­град-Волин. пов. Волин. губ., нині місто Хмельн. обл. — 12. 08. 1952, Москва) — письмен­ник, драматург. Батько О. Рапай-Маркіш. Учасник 1-ї та 2-ї світ. воєн. Держ. нагорода СРСР. Спів­ав у хорі синагоги в м. Бердичів (нині Житомир. обл., 1905). Працював у Полон. ощадно-позик. товаристві. Освіта домашня, хоч навч. у хедері, пробував скласти іспити екс­терном у гімназії в Одесі, студіював у Нар. університеті ім. А. Шанявського. Від 1917 жив у Катеринославі (нині Дні­про), від 1918 — у Києві, 1921 ви­їхав до Польщі, згодом мешкав у Франції, бував у Німеч­чині, Австрії, Італії, Англії, Ізраїлі. На­прикінці 1926 повернувся до СРСР. Жив у Харкові, Москві. Актив. діяч Євр. антифашист. комітету, редагував зб. «Цум зіґ» («До пере­моги», 1944) та літ.-ху­­дож. альманах «Геймланд» («Батьківщина», 1947–48). 27 січня 1949 заарешт., 3,5 р. утримувався у Лефортов. вʼязниці, засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1955. Дебютував віршами російською мовою 1912 в одес. періодиці, мовою їдиш — 1917 у катеринослав. г. «Кемфер» («Борець») та 1918 в альманасі «Ейґнс» («Рідні», Київ). 1918 написав поему «Ді купе» («Купа»), ви­дану того ж року майже одночасно у Києві та Варшаві, — про євр. погроми. Першу поет. зб. «Швелн» («Пороги») опублікував 1919 у Києві. Разом із У. Ґрінберґом і М. Равичем ви­друкував 2 числа екс­пресіоніст. альманаху «Халястре» («Гурт», Париж, 1922, 1924). У 1940 написав поему «Цу а їдишер танцерн» («Єврейській танцівниці», у рос. перекл. — «Танцовщица из гетто»), її тематика суперечлива тогочас. політиці дружби СРСР з фашист. Німеч­чиною, тому опубл. була лише 1942. Завершив роботу над поемою «Ферцик­йорікер ман» («Сорокарічний») — епіч. полотном, що охоплює євр. історію від біблій. часів аж до рос. революції. Віршов. кн. «Мілхоме» («Вій­на»), яка стала одним з перших епіч. творів про битву з нацизмом, писав упродовж усієї нім.-рад. вій­ни, але ви­йшла вона в Москві лише 1948. Автор пʼєс «Ді ерд» («Земля», 1930), «Ніт ґедайґет» («Не журись»), «Мішпохе Овадис» («Сімʼя Овадис»; обидві — 1937), «Дер уфштанд ін ґетто» («Пов­ста­н­ня в ґетто», 1946). Творчості М. характерні екс­пресивність, яскравість мовних засобів, епічна широта змалюва­н­ня історії євр. народу. Укр. мовою окремі твори пере­клала В. Богуславська. 1998 у Полон­ному в колиш. приміщен­ні гол. хорал. синагоги від­крито музей М. У його екс­позиції — 23 книги письмен­ника, ви­дані на їдиш, івриті, укр., рос., англ. і чувас. мовами, екс­понати про життя і творчість.