МАРКО́ВСЬКИЙ Євген Адамович (08. 06. 1927, Київ — 10. 12. 2016, там само) — матеріало­знавець. Батько П. Марковського. Доктор технічних наук (1983), професор (1986). Державна премія України в галузі науки і техніки (1999). Премії РМ СРСР (1991), ім. Г. Карпенка АНУ (1993). Закін. Київ. політех. ін­ститут (1949). Від­тоді працював на виробництві. 1951–61 — вчений секр., 1969–78 — за­ступник директора з наукової роботи, 1957–65 — зав. лаб. ізотоп. дослідж. литва, 1965–80 — зав. лаб. радіо­актив. дослідж., 1980–2000 — зав., 2000–07 — старший науковий спів­робітник, 2007–11 — провід­ний науковий спів­робітник, 2011–15 — головний науковий спів­робітник від­ділу (від 2015 — лаб.) нових литих матеріалів Фіз.-технол. ін­ституту металів та сплавів НАНУ (Київ). Осн. наук. дослідж. у галузі роз­робле­н­ня литих зносо- і корозійно­стійких сплавів із високими властивостями для екс­тремал. умов екс­плуатації. Створив понад 30 комплексно-легов. литих сплавів різного при­значе­н­ня на базі роз­роблень теор. положень процесів масопереносу у зоні контакту метал. поверхонь деталей, що труться або руйнуються під впливом ядер. ви­промінювань і агресив. хім. середовищ; виконав дослідж. особливостей рідкого стану роз­плавів багатокомпонент. сплавів, що до­зволило роз­робити нові технології виплавле­н­ня жароміц. і жаро­стійких сплавів.