Марковський Євген Михайлович

МАРКО́ВСЬКИЙ Євген Михайлович (06(18). 11. 1893, с. Папужинці Уман. пов. Київ. губ., нині Тальнів. р-ну Черкас. обл. — 11. 08. 1983, Суми) — фольклорист, театрознавець, мовознавець. Син М. Марковського. Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1912–17). У 1922 факультет. комісія Вищого ІНО (Київ) надала М. вчений ступ. канд. філол. н., проте зі зміною системи вчених ступ., звання не було підтверджено. 1920–27 — науковий співробітник Комісії для складання словника української мови ВУАН. Водночас 1921–26 — викладач української мови та зав. кабінету українознавства Київ. інституту нар. господарства. 1926–33 — співроб. відділу комплектування і наук. секр. Всенар. б-ки України. Працював у видавництвах наук.-тех. (1933–38) та «Рад. школа» (1938–41), в Інституті мовознавства АН УРСР (1940–41; усі — Київ). Підготував підручник з української мови для 5–6 кл. і завершив (разом з І. Губаржевським) «Тлумачний словник іншомовних слів в українській мові» (обидва рукописи не збереглися). Із запланованого до друку «Підручника з українського фольклору для вузів» зберігся машинопис. розділ М. «Українська народна драма» (відділ рукописів ІМФЕ НАНУ). Під час нім. окупації деякий час був н. с. АН, згодом учителював.1945–48 — старший викладач кафедри української мови Чернів. університету; 1948–55 — в. о. завідувача кафедри української мови Сум. пед. інституту. Від 1956 — на пенсії. Виступав у журналах та газетах з питань культури сучас. української мови.

Рекомендована література

1. Федас Й. Український народний вертеп (у дослідженнях ХІХ — ХХ ст.). К., 1987;
   Google Scholar Internet
2. Пилипчук Р. Дослідник українського вертепу Євген Марковський // НТЕ. 1994. № 1, 2–3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю